Волик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:06, 25 листопада 2015; Ioovchinnikov.uk14 (обговорення • внесок)
Волик, -ка, м. 1) Ум. отъ віл. Москалики соколики, поїли ви наші волики, а як вернетесь здорові, то поїсте й корови. Ном. № 801. 2) Жукъ-носорогъ, Oryctes. Мнж. 177.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВО́ЛИК, а, чол. Зменш.-пестл. до віл. Там орала дівчинонька Воликом чорненьким (Народна лірика, 1956, 198); Жалко кидати тих змалечку виплеканих воликів, тих вірних товаришів у дорозі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182).
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Волик, -ка, м. 1) Ум. отъ віл. Москалики соколики, поїли ви наші волики, а як вернетесь здорові, то поїсте й корови. Ном. № 801. 2) Жукъ-носорогъ, Oryctes. Мнж. 177.
