Сагайдак

Сагайдак, -ка, м. Колчанъ, чехолъ на лукъ и стрѣлы. Познаєш пішого з сагайдаком. Ном. № 13284. У Куліша — лукъ: сагайдак із стрілкою на печаті вирізано. К. ЧР. 392, 426. Ум. Сагайдачо́к.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

САГАЙДА́К, а, чол. 1. Шкіряна сумка або дерев'яний футляр для стріл. З черепів убитих вони [скіфи] робили чаші для вина, а здерту шкіру вживали на виготовлення сагайдаків (Історія СРСР, I, 1956, 15); До пояса [воїна] були прив'язані меч і дерев'яний сагайдак, оздоблений бронзовою бляхою (Наука і життя, 7, 1968, 32); Схопився [цар] з місця, взяв свій лук і сагайдак зо стрілами (Іван Франко, IV, 1950, 141); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив попасти стрілою в чорну ворону (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 86). 2. рідко. Те саме, що лук. Летіла [дівчина], як стріла, пущена з туго натягнутого сагайдака (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 29). 3. рідко. Чохол для рушниці, музичного інструмента тощо. — Я відв'язав від облавка і витяг із сагайдака дубельтівку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 434). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 8.==="Словопедія" === САГАЙДАК сагайдак; ч. (тюрк., сагдак) 1. Шкіряна сумка або дерев'яний футляр для стріл. 2. Чохол для рушниці, музичного інструмента тощо. САГАЙДАК сагайда́к (тюрк. сагдак) футляр для луку і стріл.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

САГАЙДА́К, а́, ч.

1. Шкіряна сумка або дерев’яний футляр для стріл. З черепів убитих вони [скіфи] робили чаші для вина, а здерту шкіру вживали на виготовлення сагайдаків (Іст. СРСР, І, 1956, 15); До пояса [воїна] були прив’язані меч і дерев’яний сагайдак, оздоблений бронзовою бляхою (Наука.., 7, 1968, 32); Схопився [цар] з місця, взяв свій лук і сагайдак зо стрілами (Фр., IV, 1950, 141); З ранніх літ бродив Віктор по городах і гайках з луком і сагайдаком, усе мітив попасти стрілою в чорну ворону (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 86).

2. рідко. Те саме, що лук. Летіла [дівчина], як стріла, пущена з туго натягнутого сагайдака (Панч, Гомон. Україна, 1954, 29).

3. рідко. Чохол для рушниці, музичного інструмента тощо.— Я відв’язав від облавка і витяг із сагайдака дубельтівку (Досв., Вибр., 1959, 434).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 8.сагайда́к — старовинне споря­дження кінного вояка або мислив­ця — стрільця-лучника; комплект ручної метальної зброї (лук, стріли й чохол-тохтуй).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 519.

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Сагайдак, -ка, м. Колчанъ, чехолъ на лукъ и стрѣлы. Познаєш пішого з сагайдаком. Ном. № 13284. У Куліша — лукъ: сагайдак із стрілкою на печаті вирізано. К. ЧР. 392, 426. Ум. сагайдачо́к.===«Словники України on-line»===

Іноземні словники

українська-англійська Словник

Саагайдак-quiver (verb, noun ) []

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=oVwDjj1DTwM

Матеріал з Вікіпедії

Сагайдак, Саайдак, Сагадак, Сагодак (запозичнення з монгольської) — назва повного набору для лучника — лук разом зі шкіряною сумкою або дерев'яним футляром зі стрілами, пізніше просто колчан зі стрілами.

Старовинний руський відповідник — туло, ймовірно від слова «тулити» (вкладати).

Рідко — те саме, що лук; чохол для рушниці, музичного інструмента тощо. Були розповсюджені у тюркських народів, монголів, а також на Русі до XVII століття.

Від слова сагайдак походять прізвища Сагайдак, Сагайдачний