Арештування

Арештування, -ня, с. Арестованіе.

Арешт — це встановлений законом порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує тимчасову ізоляцію засуджених, постійний нагляд за ними, контроль з боку персоналу за виконанням покладених на них обов'язків. Не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 7 років. Арешт є лише основним покаранням.

Суть

За своєю правовою природою арешт є різновидом позбавлення волі на короткий строк, що полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції від суспільства. Така ізоляція засудженого поєднується із застосуванням до нього обмежень, спеціально передбачених режимом відбування даного покарання, а також із застосуванням заходів виховного характеру. Це покарання може застосовуватися, коли воно вказане в санкції норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом та при звільненні від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування.

Ознаки

- арешт є заходом державного примусу і призначається від імені держави і виключно вироком суду;

- арешт призначається тій особі, яка визнана судом винною у вчиненні злочину;

- мета арешту полягає у передбаченому КК обмеженні прав і свобод засудженого і тягне за собою судимість.

Поряд з тим, арешту властиві також і специфічні ознаки, серед яких важливо виділити:

- особливий зміст виконання і відбування;

- спеціально встановлене місце (арештний дім);

- режим підвищеної суворості; короткочасність відбування покарання тощо.

Застосування

Особи, засуджені до арешту, відбувають це покарання в арештних домах за місцем засудження. Військовослужбовці відбувають його на гауптвахті. Весь строк покарання засуджений перебуває в одному арештному домі, крім виняткових випадків (хвороба, забезпечення безпеки тощо).

Засуджені тримаються в умовах ізоляції від суспільства з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх і засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі. На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Крім цього, їм забороняються побачення з будь-якими особами, крім адвокатів та інших фахівців у галузі права, та одержання передач, крім передач, які містять предмети одягу. За виняткових обставин їм може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами. Засуджені мають право витрачати на місяць гроші в сумі до 70% мінімального розміру заробітної плати. Їм надається щоденна прогулянка до однієї години, а неповнолітнім — до двох годин.

Арешт не застосовується лише до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 7 років.

Заборони

1.Побачення з родичами та іншими особами,за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; 2.Одержання посилок (передач)і бандеролей, за винятком посилок (передач),що містять предмети одягу за сезоном.

Заходи стягнення

- За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися такі заходи заохочення, як подяка та дострокове зняття раніше накладеного стягнення.

- За порушення порядку відбування покарання в арештному домі до осіб, засуджених до арешту, можуть бути застосовані такі заходи стягнення, як догана або поміщення в карцер на строк до десяти діб.

- Порядок застосування цих заходів регулюється КВК України і здійснюється начальником арештного дому чи його заступником. Стягнення у виді поміщення в карцер застосовується за постановою начальника арештного дому.

Типові ситуації

Питання направлення засуджених до арешту до місця відбування покарання може викликати деякі спірні питання. Так як арешту характерна відсутність необхідності у етапуванні засудженого до місця відбування покарання, оскільки це покарання відбувається в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці за місцем засудження, то мають місце дві типові ситуації:

1) коли засуджений до проголошення вироку знаходився в слідчому ізоляторі при застосуванні міри запобігання у вигляді взяття під варту;

2) коли засуджений не знаходився в слідчому ізоляторі

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

АРЕ́ШТ, у, чол. 1. Позбавлення волі, взяття під варту кого-небудь. Грабунки, заборони, труси і арешти Мов град на хлопську зігнуту, прибиту спину (Василь Еллан, І, 1958, 198); Батька ми бачили вдома ніби в гостях, між одним арештом та другим (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 15). 2. юр. Судова заборона вільно розпоряджатися власним майном. — Оформляйте справу до суду. Накладіть арешт на домашні речі (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 241). 3. заст. Приміщення для осіб, позбавлених волі; в'язниця. Три неділі вже кум у арешті сидів, А селом якийсь шум, наче рій той гудів (Іван Франко, XI, 1952, 120).

"Словопедія"

АРЕШТ 1. тимчасове позбавлення волі як запобіжний захід щодо підозрюваних у скоєнні правопорушення, аби вони не змогли ухилитися від судову, застосовується за санкцією прокурора чи суду; 2. а. дисциплінарний - одна із санкцій за порушення встановлених військовими дисциплінарними статутами приписів; а. майна - заборона розпоряджатися майном чи знищувати його до винесення вироку судом, де розглядається майновий конфлікт.

Цікаві факти

Особливості

Особливості відбування арешту засудженими військовослужбовцями

Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті, куди вони направляються в десятиденний строк після одержання розпорядження суду про виконання вироку. На гауптвахті тримаються роздільно засуджені військовослужбовці (надалі — з.в.) з числа офіцерського складу окремо від інших категорій; з.в., які мають звання прапорщиків, мічманів, сержантів і старшин окремо від військовослужбовців рядового складу; з.в., які проходять службу за призовом окремо від з.в., які проходять службу за контрактом.

Більше читайте тут: [1] [2]

Ілюстрації

Матеріал з Вікіпедії