Клевецъ
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:05, 24 листопада 2015; Assavchuk.gi15 (обговорення • внесок)
Клевецъ, -вця, м. 1) Молотокъ. Доле, доле, ліпше сповить, чи клевцем убити, як так коротати. Федьк. Цигане в лузі в два клевці ковали. Федьк. Поэз. І. 18. 2) Молоточекъ для клепанія косъ. Мнж. 182. Шух. І. 169. Kolb. І. 64. Ум. Кле́вчик.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 177.
КЛЕВЕ́ЦЬ, вця, чол., діал. Молоток. Там же [на дворику] стовп з почепленою на ньому мідяною дошкою, клевцем і великою ліхтарнею на гаку (Леся Українка, III, 1952, 270).
Ілюстрації
|
|
|
|
