Чепуритися

Чепуритися, -рю́ся, -ришся, гл. Прихорашиваться. Чуб. V. 860. Чепуриться, наче на весілля. Ном. № 11211.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1. ЧЕПУРИТИСЯ - наводити порядок де-небудь, прибирати щось, прикрашати. По городах теж була немала клопотнеча: мазались, білились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму (Мирний, III, 1954, 255).

2. ЧЕПУТИРИСЯ - приводити в належний стан, прикрашати свій зовнішній вигляд. Їм, молодицям, треба було кинутись до дзеркала, так при дівчатах-бо не можна: зараз сміятимуться, що й замужні, а чепуряться (Кв.-Осн., II, 1956, 238); Сиділа [Ганна] на камені, нахилившись до води, чепурилась (Гончар, Таврія, 1952, 60); Молода, гарненька дівчина Жура чепуриться перед великим дзеркалом, ладнає зачіску (Коч., II, 1956, 509); Тут же, у Римі, Всяк намагається понад достатки свої чепуритись, А недостачу з чужої не раз надолужує скрині (Зеров, Вибр., 1966, 352); *Образно. Сад сміється, чепуриться, Наче мила (Крим., Вибр., 1965, 125); // Очищати себе від пилу, бруду і т. ін. (перев. про тварин). Тирло — невеличкий, порослий травою острівець посеред Ташані. Кубляться та чепуряться на ньому домашні гуси та качки (Тют., Вир, 1964, 47); Варвара прокинулась. Просто над нею на гілці ліщини чепурилася маленька пташка (Перв., Дикий мед, 1963, 269).

Ілюстрації

Джерела та література

1. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983 — . — ISBN 966-00-0816-3.Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006.

2. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. – К.: Наукова думка, 1970-1980. – Т. 7.