Арештування

Арештування, -ня, с. Арестованіе.

Арешт — це кримінальне покарання, що полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців (від півмісяця до півтора місяця для неповнолітніх). Не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до 7 років. Арешт є лише основним покаранням.

Суть

За своєю правовою природою арешт є різновидом позбавлення волі на короткий строк, що полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції від суспільства. Така ізоляція засудженого поєднується із застосуванням до нього обмежень, спеціально передбачених режимом відбування даного покарання, а також із застосуванням заходів виховного характеру. Це покарання може застосовуватися, коли воно вказане в санкції норми Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, а також при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом та при звільненні від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування.

Ознаки

- арешт є заходом державного примусу і призначається від імені держави і виключно вироком суду;

- арешт призначається тій особі, яка визнана судом винною у вчиненні злочину;

- мета арешту полягає у передбаченому КК обмеженні прав і свобод засудженого і тягне за собою судимість.

Поряд з тим, арешту властиві також і специфічні ознаки, серед яких важливо виділити:

- особливий зміст виконання і відбування;

- спеціально встановлене місце (арештний дім);

- режим підвищеної суворості; короткочасність відбування покарання тощо.

Застосування

Особи, засуджені до арешту, відбувають це покарання в арештних домах за місцем засудження. Військовослужбовці відбувають його на гауптвахті. Весь строк покарання засуджений перебуває в одному арештному домі, крім виняткових випадків (хвороба, забезпечення безпеки тощо).

Засуджені тримаються в умовах ізоляції від суспільства з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх і засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі. На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановлені законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Крім цього, їм забороняються побачення з будь-якими особами, крім адвокатів та інших фахівців у галузі права, та одержання передач, крім передач, які містять предмети одягу. За виняткових обставин їм може бути надано право на телефонну розмову з близькими родичами. Засуджені мають право витрачати на місяць гроші в сумі до 70% мінімального розміру заробітної плати. Їм надається щоденна прогулянка до однієї години, а неповнолітнім — до двох годин.

Арешт не застосовується лише до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до 7 років.

Заборони

побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

одержання посилок (передач) і бандеролей, за винятком посилок (передач), що містять предмети одягу за сезоном.

Заходи стягнення

- За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися такі заходи заохочення, як подяка та дострокове зняття раніше накладеного стягнення.

- За порушення порядку відбування покарання в арештному домі до осіб, засуджених до арешту, можуть бути застосовані такі заходи стягнення, як догана або поміщення в карцер на строк до десяти діб.

- Порядок застосування цих заходів регулюється КВК України і здійснюється начальником арештного дому чи його заступником. Стягнення у виді поміщення в карцер застосовується за постановою начальника арештного дому.