Сокір

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Сокір, -кора, м. = Осокір. Тріщать дуби, сокори, вільха і всяке дерево. Рудч. Ск. І. 134.


Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 439.

СО́КІР, кора, чол., розм. Те саме, що осокір. Тріщать дуба, сокори, вільха і всяке дерево (Словник Грінченка); Здалося раптом Орлюку, що впав він.. в дідів човен і весняна повідь підхопила його й понесла хутко-хутко (Олександр Довженко, I, 1958, 287).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 780.

ОСОКІ́Р, кора, чол. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя. Скинула [Гаїпка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Борис Грінченко, II, 1963, 376); Коли Степан Васильович добіг до долини, він під чорними осокорами побачив, як, борюкаючись, гнулись додолу дві постаті (Михайло Стельмах, I, 1962, 583).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання