Сокір

Сокір, -кора, м. = Осокір. Тріщать дуби, сокори, вільха і всяке дерево. Рудч. Ск. І. 134.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 439.

СО́КІР, кора, чол., розм. Те саме, що осокір. Тріщать дуба, сокори, вільха і всяке дерево (Словник Грінченка); Здалося раптом Орлюку, що впав він.. в дідів човен і весняна повідь підхопила його й понесла хутко-хутко (Олександр Довженко, I, 1958, 287).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 780.

ОСОКІ́Р, кора, чол. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя. Скинула [Гаїпка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Борис Грінченко, II, 1963, 376); Коли Степан Васильович добіг до долини, він під чорними осокорами побачив, як, борюкаючись, гнулись додолу дві постаті (Михайло Стельмах, I, 1962, 583).

Ілюстрації