Тихо

Тихо, нар. 1) Тихо, негромко. 2) Тихо, медленно. Місяць тихо плавле. К. Псал. 163. 3) Тихо, спокойно. І світ ясний невечірній тихо просіяє. Шевч. А ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. Ум. Тихенько, тихесенько. Прокинеться, тихесенько в осоки питає. Шевч. хо, нар. 1) Тихо, негромко. 2) Тихо, медленно. Місяць тихо плавле. К. Псал. 163. 3) Тихо, спокойно. І світ ясний невечірній тихо просіяє. Шевч. А ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. Ум. Тихенько, тихесенько. Прокинеться, тихесенько в осоки питає. Шевч. Тихо, нар. 1) Тихо, негромко. 2) Тихо, медленно. Місяць тихо плавле. К. Псал. 163. 3) Тихо, спокойно. І світ ясний невечірній тихо просіяє. Шевч. А ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. Ум. Тихенько, тихесенько. Прокинеться, тихесенько в осоки питає. Шевч..

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТИХО. 1. Присл. до тихий 1, 3, 5—8. — Увійди та одпочинь, дитино, — промовив хтось тихо й поважно (Марко Вовчок, I, 1955, 10); Хлопці трохи помовчали, але перегодя знов почали балакати спершу тихо, а далі все голосніше, а потім зовсім голосно (Нечуй-Левицький, II, 1956, 265); У вікна знову стрепетом б'ється пісня, і від неї тихо бринять нижні шибки (Михайло Стельмах, I, 1962, 577); Баба лежала вже тихо і спокійно щось говорила до себе, наче крізь сон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 274); — Треба ж мені посидіти тихо, а то знову крісло зломлю (Юрій Яновський, II, 1958, 62); У загоні батько налигав телицю і вивів.. А мати підійшла до неї й тихо гладила рукою (Андрій Головко, II, 1957, 121); Пливе ніч любо, тихо, славно; Від мук забулася земля (Павло Грабовський, I, 1959, 202); Так і дожив він до восьмого — тихо та мирно — десятка (Микола Зеров, Вибр., 1966, 358); Огонь не догорів, А тихо пригаса (Максим Рильський, II, 1946, 144); Йому вподобались здорові сиві очі, що тихо сяли з-під довгих вій (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 23); Дехто мріє: вік свій тихо Й лагідно прожити (Сергій Воскрекасенко, Цілком.., 1947, 51); Аж ось і сам старий іде 3 ціпочком тихо попід тином: Носив у город шапличок Продать (Тарас Шевченко, II, 1963, 365); Співали солов'ї в кущах. Тихо плинула Воронеж-ріка (Олександр Довженко, I, 1958, 488); // Без розмов, співу і т. ін.; мовчки. Тихо йшли вони [новобранці], не співали, не доносив вітер прощального співу родині (Леся Українка, III, 1952, 568); Вона випровадила його далеко за село.. і тихо, без слів прощалася з ним (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 20); Господарка поставила чайник, філіжанки, а потім принесла хліба і сала. Ми тихо трапезували (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 73). Сидіти тихо див. сидіти.

2. у знач. присудк. сл. Про тишу, про відсутність голосних звуків. Вже в хатах все поснуло, всюди стало тихо, тільки годинник на стіні цокав, мляво й ліниво гойдаючи маятник (Нечуй-Левицький, I, 1956, 118); В класі тихо, що чути, як муха летить(Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 112); Тихо на селі. Навіть собак не чути(Андрій Головко, II, 1957, 353).

3. у знач. присудк. сл., у сполуч. із. сл. на душі, на серці. Про стан душевного спокою. Вже після першої розмови з Марусею їй стало на душі якось тихо і лагідно(Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 30).

4. у знач. присудк. сл. Про спокійне мирне життя; про відсутність соціальних струсів, зіткнень і т. ін. У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо (Тарас Шевченко, I, 1963, 336); Ніхто не хоче прялю мірятись силою! Всюди тихо, хоч умирай... (Панас Мирний, I, 1949, 183); Все буде, як було досі тихо і мирно, бо щоб у нього хто зважився одібрати землю... У нього? Ха-ха! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 395).

5. у знач. присудк. сл. Про відсутність вітру. День бог дав жаркий, і вітерець не дмухне — тихо (Марко Вовчок, I, 1955, 8); Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шеберхне, жадна рослинка не схилиться, не злякає маленької комашки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 35).

6. у знач. виг. Уживається як заклик до мовчання, додержання тиші. — Тихо, — каже пані. — Подивимось, що вона робить. Стали вони підкрадатись... (Марко Вовчок, I, 1955, 46); — Що, Павле, вбивати збираєшся? Підожди, встигнеш, — сказав Щорс і раптом перекрив гвалт голосним: — Тихо!!! Натовп зразу притих (Олександр Довженко, І, 1958, 205);

// Уживається як заклик до обережності. [Максим:] Цить, Галю, тихо! Світло погаси мерщій, Та й гайда звідціль хутчій! (Марко Кропивницький, II, 1958, 94); — Тихо, синочки, не хитайте човна.., (Олександр Довженко, I, 1958, 331). Тихо (тихо-тихо), як (немов і т. ін.) у вусі (в усі): а) про повну тишу, про відсутність будь-яких звуків. — Хто то? — почулося з різних кутків, і зразу стало тихо, як у вусі (Панас Мирний, IV, 1955, 112); Саранчук.. наче тягар важкий, що ледве доніс оце, впустив. — Погані вісті! — І стало в кімнаті тихо-тихо, як в усі (Андрій Головко, II, 1957, 325); б) про відсутність найменшого вітру; в) про відсутність сварок, бійок і т. ін. — Коли та сварка була, а ви все згадуєте й досі. Тепер на вашому кутку, хвалити бога, як у вусі тихо... (Любов Яновська, I, 1959, 83); Тихо, хоч мак (маком) сій див. мак. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 132.

ТИХО... Перша частина складних слів, що відповідав слову тихий у 1 знач., напр.: тихоролосий,тиходзвонний; у 4 знач., напр.: тихобережний; у 6 знач., напр.: тихозорий; у 8 знач., напр.: тиходумний і т. ін. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 132.

"Словопедія"

Словник синонімів Полюги ТИХО спокійно, неголосно, негучно, (при повному замовканні) мовчки, нечутно, беззвучно, глухо.

Орфографічний словник української мови

тихо прислівник незмінювана словникова одиниця Фразеологічний словник української мови ТИХО

аби́ ли́хо ти́хо. 1. Ні в що не втручаючись, виявляючи до всього байдужість; байдуже комусь. Хто мовчить,“аби лихо тихо”, той хоч ні до чого доброго не домовиться, та зате сам буде цілий (Леся Українка); // Тільки б усе було гаразд, благополучно. На Хом’яка нагнав таке він лихо, Що той і приказку у норку заховав, Аби, як кажуть, лихо тихо (Л. Глібов); — Знов кручуся, як муха в окропі, аби, гадаю, лихо тихо (М. Олійник).

сиді́ти ти́хо (тихе́нько). Нічим себе не виявляти, намагатися бути непомітним. Якісь дивні відносини були у властей з опришками. Наче умовилися: коли ви будете сидіти тихо, то й ми будемо сидіти тихо (Г. Хоткевич); Резидент замислився.— Невже січова старшина дозволяє козакам бешкетувати на землях чужої держави? — спитав він заклопотано.— О ні! Я знаю, кошові, скільки їх було, все давали накази січовикам сидіти тихо по паланках. Але вони не слухають,— всміхнувся гетьман (М. Лазорський); Прикинеш дурною головонькою, то виходить, що тепер таке врем’ячко (час), що сиди тихенько (Григорій Тютюнник).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ТИ́ХО. 1. Присл. до ти́хий 1, 3, 5-8. — Увійди та одпочинь, дитино, — промовив хтось тихо й поважно(Вовчок, I, 1955, 10); Хлопці трохи помовчали, але перегодя знов почали балакати спершу тихо, а далі все голосніше, а потім зовсім голосно (Н.-Лев., II, 1956, 265); У вікна знову стрепетом б’ється пісня, і від неї тихо бринять нижні шибки (Стельмах, І, 1962, 577); Баба лежала вже тихо і спокійно щось говорила до себе, наче крізь сон (Коцюб., II, 1955, 274); — Треба ж мені посидіти тихо, а то знову крісло зломлю (Ю. Янов., II, 1958, 62); У загоні батько налигав телицю і вивів.. А мати підійшла до неї й тихо гладила рукою (Головко, II, 1957, 121); Пливе ніч любо, тихо, славно; Від мук забулася земля (Граб., І, 1959, 202); Так і дожив він до восьмого — тихо та мирно — десятка (Зеров, Вибр., 1966, 358); Огонь не догорів, А тихо пригаса (Рильський, ІІ, 1946, 141); Йому вподобались здорові сиві очі, що тихо сяли з-під довгих вій (Коцюб., І, 1955, 23); Дехто мріє: вік свій тихо Й лагідно прожити (Воскр., Цілком.., 1947, 51); Аж ось і сам старий іде З ціпочком тихо попід тином: Носив у го́род шапличок Продать (Шевч., II, 1963, 365); Співали солов’ї в кущах. Тихо плинула Воронеж-ріка(Довж., І, 1958, 488); // Без розмов, співу і т. ін.; мовчки. Тихо йшли вони [новобранці] , не співали, не доносив вітер прощального співу родині. (Л. Укр., III, 1952, 568); Вона випровадила його далеко за село.. і тихо, без слів прощалася з ним (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 20); Господарка поставила чайник, філіжанки, а потім принесла хліба і сала. Ми тихо трапезували. (Досв., Вибр., 1959, 73). Сиді́ти ти́хо див. сиді́ти. 2. у знач. присудк. сл. Про тишу, про відсутність голосних звуків. Вже в хатах все поснуло, всюди стало тихо, тільки годинник на стіні цокав, мляво й ліниво гойдаючи маятник (Н.-Лев., І, 1956, 118);В класі тихо, що чути, як муха летить (Свидн., Люборацькі, 1955, 112); Тихо на селі. Навіть собак не чути (Головко, II, 1957, 353). 3. у знач. присуд., сл., у сполуч. із. сл. на душі, на серці. Про етап душевного спокою. Вже після першої розмови з Марусею їй стало на душі якось тихо і лагідно (Добр., Очак. розмир, 1965, 30). 4. у знач. присудк. сл. Про спокійне мирне жпття; про відсутність соціальних струсів, зіткнень і т. ін. У всякого своє лихо, І в мене не тихо; Хоч не своє, позичене, А все-таки лихо (Шевч., І, 1963, 336); Ніхто не хоче прямо мірятись силою! Всюди тихо, хоч умирай… (Мирний, 1, 1949, 183); Все буде, як було досі тихо і мирно, бо щоб у нього хто зважився, одібрати землю… У нього? Ха-ха! (Коцюб., II, 1955, 395). 5. у знач. присудк. сл. Про відсутність вітру. День бог дав жаркий, і вітерець не дмухне — тихо(Вовчок, 1, 1955, 8); Тихо в лісі: повітря не дихне, ніщо не шеберхне, жадна рослинка не схилиться, не злякає маленької комашки (Коцюб., І, 1955, 35). 6. у знач. виг. Уживається як заклик до мовчання, додержання тиші. — Тихо, — каже пані. —Подивимось, що вона робить. Стали вони підкрадатись… (Вовчок, І, 1955, 46); — Що, Павле, вбивати збираєшся? Підожди, встигнеш, — сказав Щорс і раптом перекрив гвалт голосним.: — Тихо!!! Натовп зразу притих (Домк., І, 1958, 205); // Уживається як заклик до обережності. [Максим:]Цить, Галю, тихо! Світло погаси мерщій, Та й гайда звідціль хутчій! (Кроп., II, 1958, 94); — Тихо, синочки, не хитайте човна… (Довж., І, 1958, 331). Ти́хо (ти́хо-ти́хо), як (немо́в і т. ін.) у ву́сі (в у́сі): а) про повну тишу, про відсутність будь-яких звуків. —Хто то? — почулося з різних кутків, і зразу стало тихо, як у вусі (Мирний, IV, 1955, 112); Саранчук.. наче тягар важкий, що ледве доніс оце, впустив. — Погані вісті! — І стало в кімнаті тихо-тихо, як в цсі(Головко, II, 1957, 325); б) про відсутність найменшого вітру; б) про відсутність сварок, бійок і т. ін. —Коли та сварка була, а ви все згадуєте й досі. Тепер на вашому кутку, хвалити бога, як у вусі тихо…(Л. Янов., 1, 1959, 83); Ти́хо, хоч мак (ма́ком) сій див. мак. ТИХО… Перша частина складних слів, що відповідає слову ти́хий у 1 знач., напр.: тихоголо́сий, тиходзво́нний; у 4 знач., напр.: тихобере́жний; у 6 знач., напр.: тихозо́рий; у 8 знач., напр.: тиходу́мний і т. ін. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 132. Тихо нар. 1) Тихо, негромко. 2) Тихо, медленно. Місяць тихо плавле. К. Псал. 163. 3) Тихо, спокойно. І світ ясний невечірній тихо просіяє. Шевч. А ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. Ум. Тихенько, тихесенько. Прокинеться, — тихесенько в осоки питає. Шевч. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 264..

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Тихо нар. 1) Тихо, негромко. 2) Тихо, медленно. Місяць тихо плавле. К. Псал. 163. 3) Тихо, спокойно. І світ ясний невечірній тихо просіяє. Шевч. А ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. Ум. тихенько, тихесенько. Прокинеться, — тихесенько в осоки питає. Шевч.

«Словники України on-line»

СИНОНІМИ ПОВІ́ЛЬНО, ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, НЕШВИ́ДКО, НЕСКО́РО, НЕСПІ́ШНО, НЕПОСПІ́ШЛИВО, НЕПОСПІ́ШНО, НЕКВАПЛИ́ВО,НЕКВА́ПНО, СПОКІ́ЙНО, ТИ́ХО, СТИ́ХА, РОЗТЯ́ГНУТО, МЛЯ́ВО, ПОМА́ЛУ, СПРОКВОЛА [СПРОКВО́ЛУ], ПОКВО́ЛОМ,ПО́ВА́ГОМ, З ПРОВОЛО́КОМ, ЗЛЕ́ГКА, ЗАГА́ЙНО, ПО-ЧЕРЕПА́ШОМУ розм., НЕКВА́ПОМ розм., ХОДО́Ю розм., СТУПО́Юрозм., ПОВО́ЛЕНЬКИ розм., ПОТИХЕ́НЬКУ [ПОТИХЕ́НЬКО] розм., ПОТИХЕ́НЬКУ-ПОМАЛЕ́НЬКУ розм., ПОМАЛЕ́НЬКУ[ПОМАНЕНЬКУ] розм., ПОМА́ЛУ-МА́ЛУ розм., ПОТРО́ХУ розм., ДЛЯ́ВО розм., ЛІНИ́ВО розм., ЛЕДА́ЧО розм., ПОСУВОМрозм., СПОВА́ГОМ розм., СПОКВО́ЛУ [СПОКВОЛЯ́] розм., СПРОВОЛО́КА розм., ЛЕ́ЛЬОМ-ПОЛЕ́ЛЬОМ діал.; АДА́ЖІО,АНДА́НТЕ (про темп виконання музичних творів). Хлопчаки заглядали В обличчя людини, Яка йшла у задумі Повільно Доних (М. Нагнибіда); Вася.. поволі поверта голову до слухачів (В. Винниченко); Звільна пройшла вона по камері,супроводжувана захопленими поглядами подруг (Ю. Збанацький); Співучі протяжні тони проймали гаряче, душнеповітря..: якось нешвидко, з протягом, навіть дляво та ліниво снувались вони в духоті (І. Нечуй-Левицький); Паліїхапочала читать нескоро, протяжно (Д. Мордовець); Він неспішно, весь у полоні потривожених споминів, зняв з вогнюказанок (А. Хорунжий); Біля багаття порядкував він. Робив усе неквапливо, вміло (Ю. Мушкетик); З другого поверхунеквапно сходив чоловік з пухкою папкою в руці (Ю. Мартич); Чудово було тут, на Дніпрі. Широко, на кілька верстов,розметнувся він, спокійно плинучи під сонцем до моря (О. Гончар); Тихо плинула Воронеж-ріка (О. Довженко); "Чортовеколесо" стиха, сонливо якось прокручується навколо осі (В. Яворівський); Інженер говорив довго і розтягнуто (В.Кучер); Ребро погано заживало, в грудях грали пищики, сила прибувала мляво (І. Багряний); Помалу їдь, а дальше заїдеш(прислів'я); Він спроквола знімає рушницю, ставить до стіни (М. Олійник); Тут саме Іустин із келії покволом вийде - уклобуці, у рясі (П. Тичина); Ведмідь біг, доки не втомився, і тоді пішов повагом (В. Гжицький); - Я? - сказав він вкінці зпроволоком. - А ви відки до мене з тою просьбою приходите? (І. Франко); В легкім диму Висів вітряк і обертався злегка(В. Мисик); Андрій схилився над цеберкою біля мисника і вмивався довго, загайно (І. Стеценко); Поїзд рушив. Насилу-силу,і так увесь перегін потім плазував по-черепашому (А. Головко); Брайко повернувся з приймальні, неквапом пройшов насвоє місце (П. Загребельний); Ухопив [Микола] за клямку і став поволеньки відчиняти двері (Лесь Мартович); Мина[Кармель] село Лани вже так потихеньку, начеб недужого віз (Марко Вовчок); Іди помаленьку, доженеш стареньку(прислів'я); Як час минувсь - і не змигнувсь - Лицяння - женихання... Тепер помалу-малу йде - Нема мого кохання!(переклад М. Лукаша); - А як тебе, малеча, крутити, потроху чи з вітром? - спитався, підводячись, Юрій (М. Стельмах);Хмарка ліниво повзе, купаючися в сонці (Г. Хоткевич); Двоє погоничів ледачо пленталися за валкою (О. Досвітній); Гостіпосувом наближались до столу і, мов незграбні, ласі комахи, обсідали стільці (Ірина Вільде); Антосьо сповагом подибавздовж селом до матері (А. Свидницький); [Фауст:] З бухт затишних Випливає гроно пишних, Величавих лебедів.Плинуть лагідно, спокволу (переклад М. Лукаша); А вранці, ввечері, вночі в завданий час довго й спроволока гудитьзаводський гудок (М. Хвильовий). - Пор. 1. пові́льний. ________________________________________ ТИ́ХО, СЛА́БКО, СЛА́БО, НЕГО́ЛОСНО, НЕГУ́ЧНО, ГЛУ́ХО, ПРИГЛУ́ШЕНО, МО́ВЧКИ (без розмов, без співів); НИ́ШКОМ,НИ́ШКОМ-ТИ́ШКОМ розм., ТИ́ШКОМ-НИ́ШКОМ розм., ТИ́ШКОМ розм., ЗНИ́ШКА розм., ТИХЦЕ́М розм. (без розмов, непорушуючи тиші); СТИ́ХА, ПОТИ́ХО [ПОТИ́ХУ] розм., СТИ́ХУ розм., ВПІВГО́ЛОСА [УПІВГО́ЛОСА], НАПІВГО́ЛОСНО[ПІВГО́ЛОСНО рідше], НАПІВГО́ЛОСОМ [ПІВГО́ЛОСОМ рідше], НАПІВГО́ЛОСА [ПІВГО́ЛОСА рідше], ПОТИХЕ́НЬКО[ПОТИХЕ́НЬКУ] розм., ПОТИХЕ́СЕНЬКУ розм., ПРИТИ́ШЕНО (не на повний голос, стишеним голосом). Тихо, наче од вітру,скрипнула хвіртка (М. Стельмах); [Прісцілла (слабо)]: Гаразд (Леся Українка); Капітан Землянцов неголосно вигукнувзнайомі короткі слова команди (Л. Первомайський); У вікно знадвору хтось постукав. Спочатку негучно, за хвилинку -гучніше, тривожно (Ю. Смолич); - Чого ж вони хотять від нас, ті доктори? - глухо спитав Замфір (М. Коцюбинський);Ми їхали мовчки з тобою, Для щастя не знаючи слів (М. Рильський); Перед нею затихну, поплачу нишком, та й годі(Марко Вовчок); Зупинися нишком-тишком Над рум'яним білим личком (С. Руданський); І що я людям заподіяла? Сиджусобі в хаті тишком-нишком та Богу молюся (І. Нечуй-Левицький); Тим часом дівчата знишка щось пошепотіли (С.Васильченко); Ти засни на моїй долоні, Я тихцем заспіваю тобі (Д. Павличко); Там стиха шепочуть зеленії віти (ЛесяУкраїнка); - Еге-ге! - каже потиху сотник Костомара (П. Куліш); - Оченятка мої милі, - Шепче донці мати стиху (П.Грабовський); - Ех, товариш Гавриш! - промовив упівголоса Осика (Г. Косинка); Козаки розмовляли напівголосно (П.Панч); Хор заспівав тихо, півголосом (І. Нечуй-Левицький); Ходили вони з Тіною й на колодки до лісництва, де дівчатаспівали сумних пісень і тільки напівголосом (Ю. Мушкетик); І вірші хтось читав про вічний бій Півголосно, та повноюдушею (Л. Первомайський); Через кілька хвилин він з'явився і повів Ївгу до літака. Щось напівголоса сказав льотчику,познайомив його з Ївгою (Н. Рибак); - Афанасію Єгоровичу, вам світло не заважатиме? - притишено запитав Вітрук(О. Лупій). - Пор. 1. ти́хий. ФРАЗЕОЛОГІЗМИ аби́ ли́хо ти́хо. 1. Ні в що не втручаючись, виявляючи до всього байдужість; байдуже комусь. Хто мовчить, “аби лихотихо”, той хоч ні до чого доброго не домовиться, та зате сам буде цілий (Леся Українка); // Тільки б усе було гаразд,благополучно. На Хом’яка нагнав таке він лихо, Що той і приказку у норку заховав, Аби, як кажуть, лихо тихо(Л. Глібов); — Знов кручуся, як муха в окропі, аби, гадаю, лихо тихо (М. Олійник). ТИХИЙ ГОЛОСНИЙ Який звучить неголосно, нечутний, слабий, беззвучний. Який дуже сильно звучить, гучний, лункий, дзвінкий. ◘ Тихий, а, е ~ голосний, а, е звучання, інтонація, мелодія, музика, пісня, стогін, стук, шепіт, щебетання. Бути,зробитися, ставати тихим ~ голосним. Досить, дуже, занадто, зовсім, надзвичайно, цілком тихий ~ голосний. ○ Хоч би вже буря, вир, абощо,- Цієї тиші не знести! А потім знов хай трудна проща, Хай знов голгофи і хрести... Іокеаном заясніла вись І тиша, тиша. Тільки в вишнях білих Бриніння бджіл замріяно злились В один хоралблаженний і безсилий (Є. Маланюк). □ Тихо ~голосно, тиша ~голос; беззвучний //нечутний ~дзвінкий //гучний //лункий, затихати ~звучати, слабий~лункий

РУпедия Этимологический русскоязычный словарь

ТИХО тихая, тихое; тих, тиха, тихо. 1. Обладающий небольшой силой звучности, не сильно действующий на слух, не производящий шума; противоп. громкий. Сам он был высокого росту, осанист и мясист, голос имел тихий и несколько хрипловатый. Тргнв. И тихую песню он пел. Лермонтов. В дальнем углу сидел дьячок и тихим однообразным голосом читал псалтирь. Л. Толстой. Тихие звуки гитары. Тихое журчанье ручья. 2. Окруженный, проникнутый молчанием,бесшумный; противоп. шумный. Тиха украинская ночь. Пушкин. Тихой ночью поздним летом как на небе звезды рдеют! Тютчев. Я отроком блуждал по тихим волжским свод небес. А.К. Толстой. Тихие воды глубоки. 3. Спокойный, смирный. Человек тихого нрава. У вас очень тихие дети. Тихая погода. 4. Безмятежный, погруженный в спокойствие, мирный. Сиянье солнечных торжественных лучей веселье тихое мне в сердце проливало. Баратынский. Тихая грусть им овладела. Другой обзавелся семьей и предпочитает тихую жизнь всем суетным благам мира. Гончаров. 5. Не быстрый, без торопливости. Тихий ход. 6. Вялый, без больших оборотов (о торговле; торг. арго). Тихие дела. Тихая торговля.===

Все словари: БОЛЬШАЯ КОЛЛЕКЦИЯ СЛОВАРЕЙ

ТИХО тих, тиха, тихо, укр. тихий, др.-русск. тихъ, ст.-слав. тихъ (Супр.), болг. тих, сербохорв. тих, тиха, словен. tih, tihа ж., чеш., слвц. tichy, польск. сiсhу, в.-луж. cichi, н.-луж. sichy, полаб. tаiсhе. Праслав. *tiхъ связано чередованием гласных с teха, tesiti (см. -теха, тешить), вероятно, родственно лит. teisus "справедливый", tiesa "правда", tiesti, tiesiu "направлять, выпрямлять", istisas "целый", др.-прусск. teisi "честь", teisingi "достойный", teisiskan "почтенность"; см. Брандт, РФВ 25, 28; Педерсен, IF, 5, 41 (там же относительно знач.); см. М. – Э. 4, 124; Брюкнер 61. Ср. также ит. рiаnо "ровный, тихий". Младенов (AfslPh 34, 400 и сл.) сравнивает с ирл. toisc "потребность, желание". Фонетически невозможно сравнение с др.-инд. tusnim, нареч. "тихо" (см. Зубатый, ВВ 17, 326). Следует также отклонить мысль Зубатого о контаминации *tух- и *tik- (лит. tykas "тихий", tykus – то же), потому что лит. слова заимств. из слав. *tiхъ; см. Брюкнер, FW 145.

Іноземні словники

українська-англійська Словник

Переклад на англійську: • quiet (verb, noun, adjv )

ЯНДЕКС словари

Наречие 1. предик. (о погоде || of weather) it is calm, there is not a breath of air; (нет шума) it is quiet, there is not a sound to be heard стало тихо — it became quiet, the noise died away на душе у него стало тихо — he regained his peace of mind; his mind / heart has been set at rest в доме было тихо — the house was quiet 2. нареч. (негромко) quietly, softly, gently; faintly; silently тихо стучать в дверь — to knock gently, to tap at the door тихо говорить — to speak in low / hushed tones 3. нареч. (спокойно) quietly; calmly; peacefully дети ведут себя тихо — the children are not making any noise, the children are behaving quietly жить тихо — to live quietly / peacefully сидеть тихо — to sit still 4. нареч. (медленно) slowly дела идут тихо — things are slack 5. нареч. разг. тихо! (осторожно!) — gently!, careful!

Словари и энциклопедии на Академике

• ТИХО — ТИХО. 1. нареч. к тихий. «Кто то тихо и быстро постучал в дверь.» А.Тургенев. «Положив голову на мешок с овсом, тихо похрапывал сын садовника.» Чехов. «Вдруг, осененная внезапной мыслью, она тихо заговорила.» Максим Горький. «Гляди, как тихо… … Толковый словарь Ушакова • 2тихо — Втихомолку, тихомолком, потихоньку, тихо(хо)нько, бесшумно, неслышно, вполголоса, слабым (пониженным) голосом, понизив голос, шепотом, вполслуха, про себя, в сторону, молча, молчаливо, молчком, в молчанку. Он вошел на цыпочках. Учитель с барыней… … Словарь синонимов • 3Тихо — Тихо: Тихо кратер на Луне. Браге, Тихо (1546 1601) датский астроном, астролог и алхимик. Сайто, Тихо (род. 1967) мангака, рисующая сёдзё мангу. См. также Тихо Браге (значения) … Википедия • 4Тихо... — тихо... Начальная часть сложных слов, вносящая значение сл.: тихий (тихозвучный, тихонравный, тихословный и т.п.). Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой • 5ТИХО — и свято. Волг. Одобр. О спокойствии, полном согласии где л. Глухов 1988, 159 … Большой словарь русских поговорок • 6тихо — • абсолютно тихо • жутко тихо … Словарь русской идиоматики • 7тихо — тише. I. нареч. к Тихий (1, 4 6, 8 зн.). Т. говорить, смеяться, шептать. Т. плакать. Т. радоваться, жить. Торговля идёт т. Вести себя т. Т. улыбнуться. Поезд идёт т. * Тише едешь дальше будешь (Посл.; не следует торопиться). II. в функц. безл.… … Энциклопедический словарь • 8тихо — 1. нареч.; ти/ше к тихий 1), 4), 6), 8) Ти/хо говорить, смеяться, шептать. Ти/хо плакать. Ти/хо радоваться, жить. Торговля идёт ти/хо. Вести себя ти/хо … Словарь многих выражений • 9тихо — @font face {font family: ChurchArial ; src: url( /fonts/ARIAL Church 02.ttf );} span {font size:17px;font weight:normal !important; font family: ChurchArial ,Arial,Serif;}  нареч. (γαληνῶς) тихо, без бури … Словарь церковнославянского языка • 10тихо — нар. безмълвно, безгласно, негласно, шепнешком, шепнешката, нечуто, безшумно, на пръсти, бавно, полека, предпазливо, незабелязано, спокойно, тихомълком, мирно и тихо, полугласно … Български синонимен речник • 11Тихо — I нареч. качеств. 1. Обладая небольшой силой звучности, не сильно действуя на слух. Ant: громко 2. Не производя или почти не производя шума; бесшумно. Ant: шумно II нареч. качеств. обстоят. 1. Так, что нет или … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой • 12Тихо — I нареч. качеств. 1. Обладая небольшой силой звучности, не сильно действуя на слух. Ant: громко 2. Не производя или почти не производя шума; бесшумно. Ant: шумно II нареч. качеств. обстоят. 1. Так, что нет или … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой • 13тихо — громко быстро оглушительно шумно … Словарь антонимов • 14тихо — 1) Присл. до тихий 1), 3), 5 8). || Без розмов, співу і т. ін.; мовчки. 2) у знач. присудк. сл. Про тишу, про відсутність голосних звуків. 3) у знач. присудк. сл., у сполуч. зі сл. на душі, на серці. Про стан душевного спокою. 4) у знач. присудк … Український тлумачний словник • 15тихо — слегка, понемногу, медленно … Cловарь архаизмов русского языка • 16тихо — fnu … Словарь русско-на'ви • 17тихо — I. тихость II. тишина … Словарь-тезаурус синонимов русской речи • 18тихо — безденежье … Воровской жаргон • 19тихо — 1) присл. слаб(к)о, неголосно, негучно, глухо, приглушено; мовчки (не розмовляючи); нишком, нишком тишком, тишком нишком, тишком, знишка, тихцем (не порушуючи тиші); стиха, потиху, стиха[у], у[в]півголоса, напівголосно, напівголосом, напівголоса … Словник синонімів української мови • 20тихо — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови

Ілюстрації

Медіа

[1]

Цікаві факти

Тиша яка вбиває

У кожного з нас бувають моменти, коли хочеться тиші. Цікаво знати, якщо в такий момент помістити Вас в безлунну камеру, Ви почнете сходити з розуму. Чому? Тому що тиша ця буде тихіше Вашого бажання. Зазвичай, коли людина хоче тиші, він має на увазі не саму тишу, а спокійну обстановку навколо, але ніяк не повна відсутність будь-яких звуків. Уявіть собі, що Ви потрапили до приміщення, в якому немає відлуння. Ви кричите, а звук не відбивається, здається, що стіни поглинають Ваші слова. У Вас немає телефону, плеєра і навіть годиника. Посеред кімнати є стілець. Нічого не залишається, як сісти на нього. Через кілька хвилин Ви почуєте не тільки биття свого серця, але і те, як кров біжить по венах і стукає в скронях. Ще трохи і Ви вже чуєте, як працюють легені: легкий свист вдихів і видихів. І знову - стук і свист. Тільки звуки, що видаються Вашим тілом. Моторошно, так? Може хтось скаже, що там можна з легкістю заснути і добре виспатися. Ну вже ні. Людина влаштована таким чином, що в стані тривоги спати він не може. Причому тут тривога? Цікавий факт - людина звикла перебувати у навколишньому середовищі, яка наповнена різними звуками, але ніяк ні в повній тиші (виняток - люди, хворі глухотою). І коли різко зникають звуки навколишнього середовища, мозок подає сигнал тривоги. Ще кілька хвилин і починаються галюцинації: в основному, слухові. Максимальний час, який провела людина в такій камері, становить 45 хвилин. Бували випадки, коли всього кілька хвилин в безлунній камері ставали причиною нервового зриву у піддослідних. Насправді такі камери не використовують для тортур людей. Вони призначені для вивчення звуків і радіохвиль. Тому існує два види безлунних камер: Акустичні безлунна камери - приміщення, в яких проводять вивчення звуків; Радіочастотні безлунна камери - приміщення, в яких вивчають радіохвилі. Слід зазначити, що ці види камер дуже відрізняються один від одного: в першій камері всі поверхні в приміщенні будуть поглинати звуки, а в другій - радіохвилі. Сьогодні таких камер у світі дуже багато. Вони є на всіх великих підприємствах. Наприклад, в компанії, що займається виробництвом мобільних телефонів, в безлунній камері тестуватимуть звукові якості пристроїв. А на підприємстві, де виробляють авто, в таких камерах будуть регулювати силу звукового сигналу авто, а так само звукові ефекти натискання різних функціональних кнопок авто. Ще такі камери є в навчальних закладах, особливо це стосується тих вузів, які готують космонавтів, одним з головних напрямків яких є вивчення звуків. Цікавий факт: модель безлунної камери можна відтворити будинку. Для цього потрібно всі поверхні приміщення обклеїти порожніми лотками з-під яєць. Для більшого ефекту в 2-3 шари. Ідеальний варіант - проводити це в порожньому приміщенні.

Більше читайте тут: [посилання http://vk.com/away.php?to=http%3A%2F%2Fmif-facts.com.ua%2F%E1%E5%E7%FD%F5%EE%E2%E0%FF-%EA%E0%EC%E5%F0%E0-%F3%E1%E8%E9%F1%F2%E2%E5%ED%ED%E0%FF-%F2%E8%F8%E8%ED%2F]