Цоркотіти

Словник Грінченка

Цоркотіти, -кочу, -тиш, гл. 1) Звенѣть, бренчать, брякать, звякать. Вх. Зн. 78. 2) О тетеревѣ: кричать. Ґотур цоркотит. Вх. Зн. 78.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦОРКОТІТИ, очу, отиш, недок., діал. Підсил. до цоркати. * Образно. Легінь схаменувся, розглянувся навколо, побачив вила із залізним держаком; ухопив їх і почав по черзі молотити старого коня і стару кобилу. Аж кістя в них цоркотіло! (Три золоті слова, 1968, 74).

СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.

цоркотіти - дієслово, недоконаний вид, II дієвідміна ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

	ОДНИНА	  МНОЖИНА

1 особа цоркочу цоркотимо 2 особа цоркотиш цоркотите 3 особа цоркотить цоркотять МАЙБУТНІЙ ЧАС

	ОДНИНА	         МНОЖИНА

1 особа цоркотітиму цоркотітимемо 2 особа цоркотітимеш цоркотітимете 3 особа цоркотітиме цоркотітимуть МИНУЛИЙ ЧАС

	         ОДНИНА	       МНОЖИНА

Чоловічий рід цоркотів цоркотіли Жіночий рід цоркотіла Середній рід цоркотіло НАКАЗОВИЙ СПОСІБ

	         ОДНИНА	     МНОЖИНА

1 особа цоркотімо 2 особа цоркоти цоркотіть ДІЄПРИСЛІВНИК Теперішній час цоркотячи Минулий час цоркотівши