Чуні
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:28, 24 листопада 2015; Lspalinka.im15 (обговорення • внесок)
Чуні, -нів, мн. Валянки. Сумск. у.
Зміст
Сучасні словники
ЧУ́НІ, ів, мн. (одн. чуня, і, жін.). 1. Мотузяні, солом'яні і т. ін. постоли, личаки. Це був уже підстаркуватий солдат-тиловик, веселий і неспокійний. Він увесь час присвистував у прицмокував і тупотів чобітьми в солом'яних чунях (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 516).
2. Гумове або шкіряне взуття у вигляді калош з потовщеними бортами й підошвами. Була одна пара повстяників, а друга — чуні у склеєні з автогуми у— цим користалася вся родина в міру потреби (Юрій Яновський, Мир, 1956, 156); На ногах мав [Коваль] валянки з чунями, клеєними з автомобільної камери (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 275).
Ілюстрації
|
|
|
|
