Келія

Ке́лія, -лії, ж. Келія. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. І. 162. Перевезти із келії в хату на помості. Шевч. 194. Ум. Ке́ленька, келієчка, келійка. Велю слугам келеньку зробити, велю старцю у келенці жити. Нп. Сидить (чернець) у себе в келійці, чита боже слово. Рудч. Ск. II. 201. Ой построю келієчку на крутій горі. Нп.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КЕ́ЛІЯ, ї, жін. Житло ченця або черниці (окрема кімната в монастирі або будиночок). Іде чернець у келію Меж стіни німії Та згадує літа свої, Літа молодії (Тарас Шевченко, II, 1963, 55); Вона не забула своєї келії, тісної та тихої, як домовина (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 119); Софія звеліла їм [монашкам] розходитися по келіях і ніде на подвір'ї не стояти (Іван Микитенко, II, 1957, 270); // перен., жарт. Невелика кімната самітної людини. — Тепер, мабуть, буде кому подарувати букет, — сказав Чепель.. — А то лежать осінні листочки в капітанській келії без діла (Олесь Донченко, VI, 1957, 511).

"Словопедія" 

КЕЛІЯ ке́лія іменник жіночого роду КЕЛІЯ церк.; перен. келья келія; ж. (гр., хижа, комірка) 1. Житло ченця (черниці) в монастирі; окрема кімната в монастирі чи будиночок на його території.. 2. перен. Невеличка скромна кімнатка.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

КЕ́ЛІЯ, ї, ж. Житло ченця або черниці (окрема кімната в монастирі або будиночок). Іде чернець у келію Меж стіни німії Та згадує літа свої, Літа молодії (Шевч., II, 1963, 55); Вона не забула своєї келії, тісної та тихої, як домовина (Коцюб., II, 1955, 119); Софія звеліла їм [монашкам] розходитися по келіях і ніде на подвір’ї не стояти (Мик., II, 1957, 270); // перен., жарт. Невелика кімната самітної людини.— Тепер, мабуть, буде кому подарувати букет,— сказав Чепель.. — А то лежать осінні листочки в капітанській келії без діла (Донч., VI, 1957, 511). Келія, лії, ж. Келія. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. І. 162. Перевезти із келії в хату на помості. Шевч. 194. Ум. Ке́ленька, келієчка, келійка. Велю слугам келеньку зробити, велю старцю у келенці жити. Н. п. Сидить (чернець) у себе в келійці, чита боже слово. Рудч. Ск. II. 201. Ой построю келієчку на крутій горі. Н. п.

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Келія, -лії, ж. Келія. Отець Залізо з келії вийшов. Чуб. І. 162. Перевезти із келії в хату на помості. Шевч. 194. Ум. ке́ленька, келієчка, келійка. Велю слугам келеньку зробити, велю старцю у келенці жити. Н. п. Сидить (чернець) у себе в келійці, чита боже слово. Рудч. Ск. II. 201. Ой построю келієчку на крутій горі. Н. п.

РУпедия Этимологический русскоязычный словарь

КЕЛЬЯ др.-русск. келиа (ХI в.). Из ср.-греч. , мн. -, , от лат. сеllа "комната, чулан"; см. Фасмер, Гр.-сл. эт. 84; ИОРЯС 12, 2, 241; Г. Майер, Ngr. St. 3, ...

Іноземні словники

українська-англійська Словник

cell

ЯНДЕКС словари

Келія- cell

Промт-Перекладач

cell[sel]

Google Перекладач

cell келія

Перекладач з української на французьку

êåëüÿ

Ілюстрації

Цікаві факти

Монах, чернець (грец. μοναχός - одиночний, одиничний) - член релігійної громади, який цілком присвятив себе Богові через прийняття обітниць і веде аскетичне життя в рамках чернечої громади, або на самоті (відлюдництві).

Чернецтво властиво майже усім релігіям.

З'явилися ченці в середині I тис. до н.е. в буддизмі, з III століття н.е. чернецтво з'явилося і в християнстві, спочатку як поселення відлюдників в пустельній місцевості. Засновником пустинножительства і чернецтва є прп. Антоній Великий.

Згодом Пахомій Великий (бл. 292 - бл. 346 рр.) заснував в Тавенні (Єгипет) перше товариство ченців (кіновію) з чіткими правилами, які регулювалися уставом (318 р.).

Родоначальниками руського чернецтва вважаються преподобні Антоній і Феодосій Печерські, які заснували в середині XI ст. Києво-Печерський монастир.

У православ'ї чернецтво ділиться на три послідовних ступеня відповідно до прийнятих обітниць:

рясофорний монах (рясофор) - підготовча ступінь до прийняття малої схими;

монах малої схими - приймає обітниці послуху, некорисливості і цнотливості;

монах великої схими або ангельського образу (схимонах) - приймає обітницю зречення від світу і усього мирського (вищий чин чернечого життя).

Прийнаття обітниць супроводжується остриженням волосся на знак служіння Богу і іменується постригом. Той, хто готується до постригу в рясофорні монахи проходить випробування в монастирі і називається послушником. Якщо після випробування він виявляється гідним, то постригається в чернечий чин.

Типи чернечого життя: відлюдництво, кіновія (спільножительский монастир), лавра (поєднання відлюдництва зі спільножительством).