Цітати
Цітати, -таю, -єш, гл. Играть въ четъ или нечетъ. Можний панонько сидить, далеко видить, двома яблучки підкидаючи, трома горшки та цітаючи, вицітав коня та зпід короля. Чуб. ІІІ. 293. Цита́та (пізньолат. citatio, від лат. cito — «зрушую», «викликаю») — невеликий уривок з літературного, наукового чи будь-якого іншого опублікованого твору. Використовується іншою особою у своїй праці з обов'язковим посиланням на автора і джерело цитування з метою підтвердити чи розширити власне твердження. Джерелом цитування обов'язково має слугувати цитоване видання, а не твір, у якому потрібне висловлювання наводиться як цитата. До винятків належать такі випадки: - першоджерело недоступне або ж з ускладненим доступом; - цитується публікований архівний документ, і відтворення тексту за архівним першоджерелом може неправомірно надати цитуванню характер архівного розшуку; - цитований текст став відомим внаслідок внаслідок цитування слів автора іншою особою.
першоджерело недоступне або ж з ускладненим доступом; цитується публікований архівний документ, і відтворення тексту за архівним першоджерелом може неправомірно надати цитуванню характер архівного розшуку; цитований текст став відомим внаслідок внаслідок цитування слів автора іншою особою. Цитування не є плагіатом за умови вказання меж цитування та його авторства. Авторські права на зміст цитати належать автору цитати, а отже, особа, котра її наводить, не відповідає за її зміст.
