Відгороджувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:02, 24 листопада 2015; Aishevchenko.uk14 (обговорення • внесок)
Відгороджувати, -джую, -єш, сов. в. відгородити, -джу, -диш, гл. Отгораживать, отгородить.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
УКРЛІТ.ORG_Cловник
• відгороджувати — відгородити (парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось / щось від кого / чого н.), відділяти, відділювати, відділити; відмуровувати, відмурувати (муром) … Словник синонімів української мови • відгороджувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови • відгороджувати — ую, уєш, недок., відгороди/ти, оджу/, о/диш, док., перех. 1) Парканом, тином, стіною тощо відокремлювати когось або щось від кого , чого небудь. || Відокремлювати, відділяти собою кого , що небудь від когось, чогось. 2) перен. Позбавляти зв язку… …
Ілюстрації
|
|
|
