Жахливо

Жахливо, нар. Пугливо. Озираючись жахливо, вибігла його дівчина. МВ. (О. 1862. І. 92).

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖАХЛИВО. 1. Присл. до жахливий 2, 3. Його очі, мов заскочені миші, жахливо оглядали кожне обличчя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 82); Серце мені жахливо стиснулось з несвідомого передчуття... (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 17); Його почали жахливо мучити (Юрій Яновський, I, 1958, 282). 2. у знач. присудк. сл. Дуже страшно, тяжко. Це було жахливо, це могло порушити всі його плани (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 605).

"Словопедія"

жахли́во прислівник незмінювана словникова одиниця

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЖАХЛИ́ВО. 1. Присл. до жахли́вий 2, 3. Його очі, мов заскочені миші, жахливо оглядали кожне обличчя (Коцюб., II, 1955, 82); Серце мені жахливо стиснулось з несвідомого передчуття… (Досв., Вибр., 1959, 17); Його почали жахливо мучити (Ю. Янов., І, 1958, 282). 2. у знач. присудк. сл. Дуже страшно, тяжко. Це було жахливо, це могло порушити всі його плани (Гончар, Таврія.., 1957, 605).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Жахли́во нар. Пугливо. Озираючись жахливо, вибігла його дівчина. МВ. (О. 1862. І. 92).

«Словники України on-line»

жахли́во - прислівник

Ілюстрації