Рихтуватися

Рихтува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Снаряжаться, готовиться. Почали в дорогу рихтуватися. Св. Л. 174. До того пана написали два цісарі: «Ти сі рихтуй, бо ми маємо бути в тебе на обіді». Гн. І. 155.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

РИХТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок. 1. розм. Готуватися, підготовлятися до чого-небудь. Вона швидко збирається йти на поле, готує насіння жита, бере лопату, рихтується сіяти (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1950, 173); Молоді гуцули тим часом так ідуть верховиною, ніби до танцю рихтуються (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 85); — А в зяті, бач, рихтується, — їдко вколов Когут (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 400); // Збиратися, споряджатися куди-небудь. — Тихше, донечко, не збуди. Він спить. А я саме на рибку рихтуюся (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 222); — Зараз ні машин, ні підвід. Завтра вже зранку рихтуйся (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 78). 2. спец. Пас. до рихтувати 2. Різкі поштовхи, які виникають внаслідок ослаблення ресор, можуть викликати їх поломку. Поламані листи ресори замінюються, а ресора, яка просіла, рихтується (Підручник шофера.., 1960, 237). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 546.

РИХТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. 1. розм. Готувати, підготовляти що-небудь. — Рихтуй, Артемівно. обід, бо знаю, в хлопців апетит! (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 31); Увечері майор Яцуба, натягнувши на себе комбінезон, порався в гаражі, рихтував «Москвича» в дорогу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 175); // Збирати, споряджати куди-небудь. Віра рихтує мені валізку — потрібні в дорозі речі (Яків Качура, II, 1958, 86). 2. спец. Направляти, робити придатним для чого-небудь. Мишуні раптом скортіло, щоб струг перестав діяти, і його треба було б наново рихтувати й встановлювати (Юрій Яновський, II, 1954, 149); Мар'ян, мов осіння година, прийшов до оселі Волошинів, здійняв у сінях над комірними дверями [дверима] свою косу, уважно глянув, збив з кісся й почав по-новому рихтувати її (Михайло Стельмах, I, 1962, 635); Село оживало. З окремих дворів долинав і відлунювався десь аж за ставом, у панському саду, стукіт молотка. То клепали коси або рихтували грабки (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 10). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 545.

рихтува́тися 1 дієслово недоконаного виду готуватися

рихтува́тися 2 дієслово недоконаного виду ставати придатним, лагодитися

Орфографічний словник української мови. 2005.

Ілюстрації