Жорно

Жо́рно, -на, с. Ручная мельница. В їх було жорно. Рудч. Ск. І. 35. О, які ж зуби! Усе молола ними як жорном добрим. МВ. ІІ. 200. Болѣе употр. во мн.: жорна. Добрі жорна все перемелють. Ном. № 12015. Мав жорна, що руками хліб мелють. Чуб. ІІ. 382. Части жорен: лаби — ножки (4) поддерживающія колоду — толстую доску, на которой въ углубленіи лежить спідник — неподвижный жерновъ, а на немъ, въ обичайці, — поверхник — верхній жерновъ; надъ нимъ перекладина на двухъ столбикахъ (въ видѣ буквы П), что называется кросна; сквозь отверстіе перекладины проходить погонач — шесть, упирающійся нижнимъ концемъ въ каганець — круглую ямку въ верхнемъ жерновѣ, — погоначем вращаютъ жерновъ; зерно всыпается въ прогорницю — круглую дыру въ центрѣ верхняго жернова, мука проходить мучником изъ подъ жернова и подаетъ въ корито. Что-бы верхній жерновъ хорошо вращался на нижнемъ, черезъ послѣдній проходить желѣзное веретено, конецъ котораго входитъ въ углубленіе (каганець) порклиці — полосы желѣза, проходящей черезъ центръ прогорниці и утвержденной концами въ верхнемъ жерновѣ. Шух. I. 146. Въ гончарскихъ жорнах нѣтъ лаб и колоди, а камінь лежитъ въ обичайці, надъ нимъ кросна и жарнівка ( = погонач), масса всыпается въ горло ( = прогорниця) и выходить изъ подъ жернова жолобом. Шух. I. 261, 264. См. еще Млин ручний. Ум. Жоренця.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Жорно — пристрій для ручного і механізованого помолу збіжжя, складений з двох каменів, одного над другим, з котрих горішній є рухомий над долішнім.

Жорно мають дуже просту конструкцію: два круглі камені, влаштовані в коробці, та пристрій, за допомогою якого крутили горішній камінь.

За термінологією в Україні жорна поділялись на два типи: відкриті й закриті. До першого належали пристрої, камені яких були частково або повністю відкритими, і борошно висипалось безпосередньо на підстелене рядно. Закритий тип мав спеціальний жолобок, через який борошно сипалось у посудину. Цей варіант досконаліший.