Наглити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:31, 24 листопада 2015; Dsosadcha.il15 (обговорення • внесок)
Словник Грінченка
На́глити, лю, лиш, гл. Торопить, понукать. Желех.
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР.
Наглити, лю, лиш, недок., перех., діал. Квапити; підганяти. Не наглю Вас, не прошу негайної одповіді, але коли будете мати час і охоту перекинутись словом, пишіть (Коцюб., III, 1956, 369); — Ну, ну, давайте. Ближче до діла! — ..удаючи з себе невдоволеного, наглив його голова (Головко, II, 1957, 522).
