Цюк
Цюк, меж., выражающее легкій ударъ топора. Чуб. І. 215. Грин. І. 220. Почав рубать: цюк раз, цюк удруге. Стор. II. 70. Заміривсь сокирою та цюк по тому ціпку. Грин. II. 184. А ні цюк. Ни капли; ни крошки, нисколько. Горілки в барилі а ні цюк. Не робить діла а ні цюк.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник УКРЛІТ.ORG Публічний електронний словник української мови
1. Звуконаслідування, що означає звук від удару по чому-небудь.
2. розм. Уживається як присудок за знач. цю́кати і цю́кнути. Він цюк — і хатку розрубав (Гл., Вибр., 1951, 211); [Кукса:] Ну, як ти даси їм [дочкам] ради? Це ж не те, що там, як бува у млині, що-небудь поламається, кулак чи порплиця: цюк раз, цюк удруге — і полагодив!.. А тут щоденна, щохвилинна біда!.. (Кроп., І, 1958, 175);— Я, жучок, Рубав дрючок Та й наскочив на сучок.. Я про себе не подбав. Цюк — і ніжку одрубав! (Перв., Райдуга.., 1960, 58); Вийме [Марко] курку з лантуха,.. цюк ножем по шиї— і готово (Тют., Вир, 1964, 352); Пішов [Погребняків син] стелі у шахті кріпити. Машина пройшла, пилюга пересілася, і тут він сокирою: цюк-цюк і стояка поставив, цюк-цюк і другого поставив (Рудь, Гомін.., 1959, 90).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словники та енциклопедії на Академіку
