Радитися

Радитися, -джуся, -дишся, гл. Совѣтоваться, совѣщаться. Сами стали радитись, що з нею робити. Кв. І. 94.

Сучасні словники

1. з ким. Питати, просити у кого-небудь ради (у 1 знач.). Ось йому минуло дванадцять літ. Восени радиться Мотря з матір'ю: — Чи не наняти б нам Чіпку хоч за харч служити? (Панас Мирний, I, 1949, 147); Дівча плаче, потім радиться з братом — що робити (Леся Українка, III, 1952, 728); Партія вважає своїм обов'язком завжди радитися з трудящими в найважливіших питаннях внутрішньої і зовнішньої політики, виносити ці питання на всенародне обговорення (Програма КПРС, 1961, 122).

2. Спільно обговорювати які-небудь питання, обмірковувати що-небудь з кимсь. От радиться громада стала — Кому б то пасічником буть? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 56); Бурлаки почали змовлятись, щоб утікать од Бродовського, і радились, куди тікати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 214). Дівчатка співали пісню, а хлопці йшли попереду і радились, як краще організувати роботу [по знищенню бур'янів] (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 34).

Ілюстрації

Джерела та література

1.Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 429.