Жриця

Жриця, -ці, ж. Жрица. А жриця Киприди, оргії цариця, поникла. Шевч. 605.

Сучасні словники

• Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 545.

ЖРИ́ЦЯ, і, жін. Жіночий рід до жрець. [Гелен:] Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Леся Українка, II, 1951, 308); — Ви.. жриця краси, й ваша.. жіноча задача є — все, що чисте й гарне, плекати чуттям (Ольга Кобилянська, II, 1956, 354); * У порівняннях. Пройшла [Фатьма] далі тихо і спокійно, мов єгипетська жриця (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 395)

Ілюстрації

Див. також

• Жрець