Рябий
Рябий, -а, -е. Пестрый. Рябії курчата. Чуб. III. 138. 2) Рябый, покрытый оспинами, рыжими пятнами. А я ряба родилася, чорнявому судилася. Чуб. V. 604. Ум. Рябенький, рябесенький. Ти, голубе сивесенький, ти на крильця рябесенький. Грин. III. 184.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ряби́й, а́, е́. 1. Покритий плямами іншого кольору чи відтінку, що виділяються на тлі основного. / Забарвлений у різні, переважно яскраві кольори з узорами різного кольору. □ строкатий. 2. Покритий ластовинням або шрамами від віспи. / У якого віспувате або ластовинчате обличчя. * Обо́є рябо́є, зневажл. – один другого вартий у чомусь негативному. // □ рябенький, рябесенький. 3. Укритий брижами, дрібними хвилями (про водну поверхню). // □ ряботиння. (Тлумачний словник української мови)
Ряби́й, -а́, -е́. 1. Покритий плямами іншого кольору чи відтінку, що виділяються на тлі основного. / Забарвлений у різні, переважно яскраві кольори з узорами різного кольору; строкатий. // Який має неоднорідне, плямисте забарвлення (про тварин). 2. у знач. ім. ряби́й, -бо́го, ч.; ряба́, -бо́ї, ж.; рябе́, -бо́го, с.; рябі́, -би́х, мн. Тварина, що має неоднорідне, плямисте забарвлення. 3. перен. Покритий ластовинням або шрамами від віспи. / У якого віспувате або ластовинчате обличчя. // у знач. ім. ряби́й, -бо́го, ч.; ряба́, -бо́ї, ж.; рябе́, -бо́го, с. Віспувата або ластовинчата людина. 3. перен. Укритий брижами, дрібними хвилями (про водну поверхню). (Великий тлумачний словник української мови)
Ілюстрації
|
|
|
|
