Невільниця

Невільниця, -ці, ж. Невольница, рабыня. Слухай, пані турчинова, привівем ті невільницю, аж із Польщі робітницю. АД. І. 290.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НЕВІ́ЛЬНИЦЯ, заст. НЕВО́ЛЬНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до невільник, невольник. [Маруся:] // мусила потуречитись, бо я ж невольниця, бо я ж куплена на базарі за гроші (Нечуй-Левицький, II, 1950, 454); Везуть їх, невільниць, на ринок рабинь (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 125); Біля двох років.. її муж протримав на замку в Олеську молоду невільницю туркеню (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 171); [Руса лка (пручаючись):] 3 якого часу тут русалки стали невільницями в озері? (Леся Українка, 111, 1952, 192); Чому я така нещасна? Чому я така невольниця у твого тата? (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 107). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 265.

Ілюстрації

Див. також

• Рими до слова «невільниця»
• [http://www.l-ukrainka.name/uk/Verses/DumyIMrii/NevilnychiPisni/MatyNevilnycja.html Мати-невільниця

Леся Українка]