Кобилиця

Кобилиця, -ці, ж. 1) Кобыла. Він нанявся в єї... три кобилиці пасти. Рудч. Ск. І. 87. 2) Козлы, подпорки, подмостки. 3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ. 4) Отрубокъ дерева, на который натягивается кожа для очистки отъ мездры. Сумск. у. 5) Часть вѣтряной мельницы: балка, въ которую упирается веретено шестерни верхнимъ концомъ. Есть еще и кобилиця нижня. (Залюбовск.). 6) мн. Перила. Лохвиц. и Гадяч. у. 7) Насѣк.: родъ полевыхъ кузнечиковъ. Шух. І. 23.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках=підрозділ=Педагогічний інститут

КОБИ́ЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко. 1. Те саме, що коби́ла 1; лошиця. Він нанявся.. три кобилиці пасти (Сл. Гр.); Немає кобили. Привела вчора лошатко, а сама… Осколок доконав… Пропала кобилиця… (Багмут, Опов., 1959, 109). 2. перев. мн. Те саме, що ко́зла 2. Дівчата обстругували стіни,— які з долу, які з кобилиць угорі (Головко, II, 1957, 98) [1].

КОБИЛИЦЯ, ці, ж. 1) Кобыла. Він нанявся в єї… три кобилиці пасти. Рудч. Ск. І. 87. 2) Козлы, подпорки, подмостки. 3) Столбикъ на дорожкахъ и мостикахъ съ вертящимся крестомъ. 4) Часть вѣтряной мельницы: балка, въ которую упирается веретено шестерни верхнимъ концомъ. Есть еще и кобилиця нижня. ( Залюбовск.). 5) Насѣк.: родъ полевыхъ кузнечиковъ. Шух. І. 23 [2].

Ілюстрації

Див. також

Народні приказки та прислів'я Хто бува на коні, бува і під конем. Кобила за ділом, а лоша без діла.

Джерела та література

1. Словник української мови: в 11 тт. / [авт.-уклад. І. К. Білодіда.] АН УРСР. Інститут мовознавства; — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 201.

2. Словарь української мови: в 4-х тт. / [за ред. Б. Грінченка.] — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 259.