Рюмсання
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:38, 22 листопада 2015; Oooleksiuk.pi15 (обговорення • внесок)
Рюмсання, -ня, с. Плачь.
Зміст
Словник української мови
РЮ́МСАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. рю́мсати. — Та не кисни, бо терпіти не можу рюмсання! — гримнув лікар (Гр., II, 1963, 480).
Словник Грінченка
Рюма, -ми, об. Плакса. Cм. рюмса
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1.Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 91
2.Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 919.
