Рюмсання
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:07, 22 листопада 2015; Oooleksiuk.pi15 (обговорення • внесок)
Рюмсання, -ня, с. Плачь.
Зміст
Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)
РЮ́МСАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. рю́мсати. — Та не кисни, бо терпіти не можу рюмсання! — гримнув лікар (Гр., II, 1963, 480).
Словник Грінченка
Рюма, -ми, об. Плакса. Cм. рюмса
Ілюстрації
|
|
|
|
