Ревун

Ревун, -на, м. = Рева. Ум. Ревунець. Ревунці ревуть. Ном. стр. 298.

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

РЕВУ́Н, а, чол. 1. розм. Той, хто багато і часто реве, плаче. — Так, ведмідь я [Атта Троль]! я ведмідь той, Що незграбою, кудлаєм, Ревуном і товстолапим І бог зна ще як взивають! (Леся Українка, IV, 1954, 151). 2. мор. Звуковий сигнальний прилад; сирена. Ого, як воно розгулялося, його море! Аж ревун гуде безперестанку на маяку, щоб кораблі не збилися з курсу (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 294); Тиша стояла над портом, тиша зависла над містом. І тільки ревуни — на Фонтані, за монастирем, біля виходу з бухти — невгавно ревли, неначе віщуючи шторм (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 159). 3. Велика широконоса мавпа родини цебусових; живе в лісах Південної і Центральної Америки, має довгий чіпкий хвіст і дуже гучний голос. Серед чіпкохвостих мавп Гвіано-Бразільської підобласті найбільш характерним родом слід вважати ревунів (Посібник з зоогеографії., 1956, 38). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 476.

Ілюстрації