Рюма
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:21, 22 листопада 2015; Oooleksiuk.pi15 (обговорення • внесок)
Рюма, -ми, об. Плакса. См. Рюмса.
1. РЮ́МА, и, чол. і жін., розм. Плаксива людина. — Ану, Васильку,.. перекриви оту рюму (Панас Мирний, IV, 1955, 71).
РЮ́МА, и, чол. і жін., розм. Плаксива людина. — Ану, Васильку,.. перекриви оту рюму (Панас Мирний, IV, 1955, 71).
