Аврукати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:36, 22 листопада 2015; Oipieshkova.gi14 (обговорення • внесок)
Авру́кати, -каю, -єш, гл. О голубяхъ: ворковать. Желех.
Зміст
Сучасні словники
Український тлумачний словник
-аю, -аєш, недок.
Воркувати, воркотіти.
Словник живоі народнеі, пісьменноі і актовоі мови руськихъ югівщанъ Россійськоі і Австрійсько-Венgерської цесарії.
Аврукати — воркотать по голубиному.
Голубкі сизі тогді прилітали.
Калинки віти кругом обсідали,
На еі віточках аврукали мило.
Чудовну казку мені говорили.
И. Верхратській.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
"Аврукати" в орфографічному словнику
"Аврукати" в українсько-російському словнику
В художній літературі
Олександр Виженко "Україна кохання".
Ліна Костенко "Така моя під зорями ночівля".
