Жебрачка
Жебрачка, -ки, ж. Нищая. Де що було в мене, то позабирала добра жебрачка! Черк. у.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЖЕБРА́ЧКА, и, жін. Жіночий рід до жебрак. Під плотом моєї квартири сиділа сліпа жебрачка — Павліна, вона там жебрала цілий день (Василь Стефаник, II, 1953, 13); Загальне співчуття бідноти викликала Олімпіада, яка стала тепер жебрачкою (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 309).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЖЕБРА́ЧКА, и, ж. Жін. до жебра́к. Під плотом моєї квартири сиділа сліпа жебрачка — Павліна, вона там жебрала цілий день (Стеф., II, 1953, 13); Загальне співчуття бідноти викликала Олімпіада, яка стала тепер жебрачкою (Шиян, Гроза.., 1956, 309).
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Жебрачка, -ки, ж. Нищая. Де що було в мене, то позабірала добра жебрачка! Черк. у.
ЯНДЕКС словари
жебрачка перевод с украинского на русский Существительное ж 1. нищая, нищенка; попрошайка; побирушка
Словник іншомовник слів
нищая, нищенка; попрошайка; побирушка
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Додаткові дані
Історія
Жебраки були відомі ще з найдавніших часів. Особливо сильно сприяло розмноженню жебрацтва християнство, з поширенням якого стали з'являтися все в більшій і більшій кількості жебраки, які просили подаяння в ім'я Христа. Візантія до того була кишіла жебраками, що знадобилися особливі декрети імператорів Юстиніана і Феодосія, спрямовані проти їх розповсюдження, хоча, з іншого боку, вищі грецькі ієрархи проводять думка, що злидні - res divina, що «багатим дарує Бог срібло жебраком заради», і , таким чином, поняття про милостиню оточується релігійним ореолом. У католицькій Європі жебрацтво також береться під заступництво церкви; милостиня вважається самим богоугодною справою.
Жебраки на Русі
В давнину найпоширеніший тип жебраків становили мандрівні співаки, здебільшого сліпі, наприклад в Малоросії сліпці старці, бандуристи або кобзарі, яких, в набагато меншому числі, можна зустріти ще й тепер. У Великоросії цей вид жебраків носить назву калик-перехожих. На російському грунті до жебрацтва в тісному сенсі слова примикає мандрівництво, паломництво, бродяжництво. В основі цих явищ видна релігійна підкладка, але ускладнена слов'янської непосидючістю, пристрастю до переходу з місця на місце і т. П. Таким чином, в Росії виробляється особливий тип жебрацтва, різко відрізняється від жебрацтва західноєвропейського. Західний жебрак у величезній більшості випадків розумово, морально і матеріально бідний; в Росії жебрак, особливо в колишні, не дуже давні часи, був підчас людина бувала, persona grata в кожному будинку, куди він входив, цікавий і невичерпний оповідач про те, «де він бував». До цього типу жебраків примикає «міський жебрак», більш-менш осілий, а перехідним ступенем між тим і іншим служить особливий тип, що носить в різних місцях різну назву, переважно презирливе: голота, боса команда, босяки, босявкі, золота рота, раклей, шаха і т. д. Жебрак останньої категорії мають непереборне відразу до фізичної праці, від якого ухиляються під усілякими приводами, часто не гребують ніякими іншими способами для добування собі засобів до існування. Серед жебраків на Русі в XIX столітті були свого роду добровольці: монахи, які живуть тільки милостинею, особи роздав своє майно бідним і зважилися випробувати важку частку жебрацтва, нести хрест смирення і терпіння. Справжні Жебраки - це незаможні, погорів, бобирі, втікачі, осліплі і т. П .; всякі народні лиха і масові нещастя начебто морових пошестей, пожеж, голодних років значно поповнюють цей контингент. До лав жебраків надходило і надходить безліч нероб так званих жебраків-промисловців - зрячі сліпі, кульгаві, здатні бігати, баби з загорнутими полінами замість грудних дітей на руках і т. Д. У Франції в колишні часи пристанища для жебраків називалися "Maisons de miracles" ("Будинку чудес"), бо всі сліпі, кульгаві, глухі і т. д. жебраки в цих будинках, в разі потреби, як би за помахом чарівної палички перетворювалися на здорових людей. У XIX сторіччі милостиня в Росії накладалася як покута і супроводжувала поминання покійних в третина, дев'ятини, полусорочіни, Сорочин, річниці. Всяке стан і установа мала своїх злиденних, про які піклувалася: так, були жебраки монастирські, церковні, патріарші, соборні, цвинтарні, палацові, дворові, богаделенний, цехові і т. П. Жебраки. Убогі часто групувалися в цілі жебрацькі ватаги або влаштовували особливі жебрацькі цехи. У МСТ. Семежовке Слуцького повіту Мінської губернії був такий злиденний цех, з цілою організацією. На чолі цеху стояв особливий отаман (цехмейстер), з сліпих: щоб мати право носити назву справдешнього жебрака, потрібно було 6 років складатися учнем, вносячи щорічно 60 коп. (на жебрацьку свічку), і витримати іспит в знанні молитов, жебрацьких віршів і пісень (кантів) і особливого жебрацького мови. У цеху були ще ключник-скарбник і соцькі і десятники, з певними правами. Вибори цехмейстера та інших начальницьких осіб відбувалися в зборах ватаги, яку скликав цехмейстер і для вирішення особливо важливих справ, і для покарання винних (виключення з ватаги, штраф, отрезиваніе торби - жебрацької торби). Існування жебрацьких, або Старецького, старост, цехмейстер, отаманів та ін. Обумовлювалася прагненням Н. абияк організуватися, як для спільного збору подаяння, так і для допомоги один одному у мандрах по монастирях, ярмаркам і т. П. Подібну організацію ми бачимо у стародавніх російських прочан, що ходили цілими натовпами-ватагами до святих місць. В кін. XIX століття було скасування Старецького самоврядування, що йшов рука об руку з особливим Старецького мовою. до кін. XIX століття існував інститут Старецького старост, що обираються по одному на повіт, їх помічників і т. Д., Але їх влада, перш майже безмежна, тепер уже не всіма старцями визнавав. На Півночі, в Олонецькій краї, жебрацькі артілі мали дещо іншу організацію. Сліпці, каліки та інші, які мають право на жебрацтво (каліцтво), збиралися, в артілі і влітку і взимку збирають «заради Христа» печений хліб, толокно, горох, сіно, льон і т. Д. Все це артільники ділять між собою по паях , причому той, кому належить в артілі кінь і візок або сани, отримує 2 паю. Майже кожна артіль має у своєму середовищі знахаря або знахарку, які також отримують по 2 паю. Ці знахарі або чаклуни, крім збирання милостині, займалися також всяким лікуванням та чаклунством. Не підлягає сумніву, що існувала і існує відома солідарність не тільки між жебраками однієї і тієї ж ватаги або артілі, але й між різними ватагами і артілями. Це видно з того, що істот. особливий Старецького, злиденний мова, яка жебраки тримали в таємниці і за допомогою якого жебраки однієї або різних ватаг були один з одним пов'язані. Є вказівки на те, що умовний злиденний мова виникла ще в XVII столітті, а може бути, і раніше, в частих зносинах українців з румунами і греками
Джерела та література
Зовнішні посилання
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395932 http://tsn.ua/groshi/sotni-tisyach-ukrayinciv-isnuyut-na-sumu-menshu-za-prozhitkoviy-minimum.html
