Рябо

Словник Грінченка

Рябо, нар.

1) Пестро. Аби, бабо, рябо. Ном. № 5223.

2) Рябо, съ оспинами, съ пятнами на лицѣ. Хоч ряби на виду, так маслаки доладу. Ном. № 7317.

Словник української мови

РЯБО. Присл. до рябий 1; // у знач. присудк. сл. — Оце перейшла бульвар, та як глянула на убори одеських дам, то трохи не осліпла! — сказала Саня. — Рябо, червоно, зелено, жовто, синьо й усяково (Нечуй-Левицький, V, 1966, 135).

РЯБО... Перша частина складних слів, що відповідає слову рябий у 1 знач., напр.: рябодзьобий, рябоперий.

Ілюстрації

Джерела та література

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 91.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 921.