Тремтіти

Тремтіти, -мчу, -тиш, гл. Дрожать, трепетать. Нехай тремтять, рикають гори. К. Псал. 111. Роса на листях тремтіла. Шейк. Затихає голос, тремтить. Левиц. ПЙО. І. 495.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник

ТРЕМТІТИ, мчу, мтиш, недок. 1. Трястися від холоду, страху, слабості, хвилювання тощо; дрижати (у 1 знач.). — Не раз як почне оповідати [дід] увечері, та ми аж тремтимо зо страху (Іван Франко, VI, 1951, 183); Руки і ноги тремтіли у неї од слабості, проте вона уперто намагалася злізти з ліжка (Степан Васильченко, II, 1959, 17); Вибігає Любуша. Вона напівроздягнена, з накинутою на плечі великою хусткою. Вся тремтить від холоду й ляку (Іван Кочерга, II, 1956, 36); Ступакова аж тремтіла від обурення. Ще ніколи досі Сиволап не був їй такий гидкий, як зараз (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 93); У Шевченка тремтіли руки від хвилювання, коли він розривав конверти (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 184); Багачі обступили Мазуренка, а бідні Титаренка. І тільки дивились одні на одних. А від ненависті тремтіли (Мирослав Ірчан, II, 1958, 31); // чим. Солоха пішла, тремтячи усім тілом, вона боялася, щоб її не били (Панас Мирний, I, 1954, 65).

Тремтіти, як (мов, наче і т. ін.) у пропасниці див. пропасниця.

2. перев. 3 ос. Трястися, коливатися, хитатися від чого-небудь. Як на осиці лист, тремтить млинок од хвилі (Євген Гребінка, I, 1957, 80); Грім — аж земля тремтить — і гупає і наводить страх на душу, обіймає холодом серце (Панас Мирний, I,1954, 306); Тихий вітерець подихає без шуму, Листя на яблунях спить, Тільки ялина думає думу, Тільки осика стиха тремтить (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 324); На вікнах тремтіли тонкі білі фіранки (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 139); * Образно. Колись було — і в мені кров кипіла, Тремтіли нерви, наче струни в грі..! (Іван Франко, XIII, 1954, 29); // Мигтіти, мерехтіти (про світло, вогонь і т. ін.). Зорі тремтять в нічній прохолоді (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 291); Тремтить якийсь вогник здалека (Леся Українка, IV, 1954, 95); // Коливатися, дрижати (про нагріте повітря). Від спеки тремтить голубе повітря (Олександр Корнійчук, I, 1955, 151); // Переривчасто, нерівно звучати. Голос його тремтів; лице горіло; очі світили радістю (Панас Мирний, I, 1949, 383); // перен. Виражатись, виявлятись у чомусь, на чомусь і т. ін. (про почуття, переживання). Безмовне горе тремтіло в її очах і в міцно зціплених устах (Олександр Довженко, I, 1958, 220); // перен. Буяти, вирувати. Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла; клекотить в соках надія й те велике жадання, що його звати — плодючість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 227); // перен. Ледве помітно проявлятися; тліти. А ми ще все спимо, і міцно так нам спиться… Чи шкода нам себе будить? Чи досить нам того, як часом нам присниться, Що в нас іще життя тремтить? (Володимир Самійленко, I, 1958, 110). ♦ Серце (душа) тремтить (тремтіло, тремтіла) у кого, чиє (чия) — в когось посилено б'ється (билося) серце, хтось хвилюється (хвилювався). [Орися:] Я коня напуваю, а сама боюсь і глянуть на його, а серце так і тремтить… (Степан Васильченко, III, 1960, 30); Серце її аж тремтіло з радості (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 73); Перед скелею сріблиться течія… Як тут гарно!.. Аж тремтить душа моя! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 120); Тремтять (тремтіли) сльози на очах див. сльоза. 3. перен. Відчувати страх, боязнь перед ким-, чим-небудь, боятися, побоюватися когось, чогось. Один Комарик молодий Розхвастався перед старими: «Он, — каже, — як розтягся біс рудий [Лев]!.. Аж сміх бере, як подивлюся, Що перед ним усяка твар тремтить» (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 179); Сила й міць поезії Шевченка така, що перед нею.. тремтять, жахаються наші вороги (Павло Тичина, III, 1957, 46); Він пригортає до себе найдорожче, що є в нього, і тремтить, боїться, що зараз воно піде від нього (Михайло Стельмах, I, 1962, 469); Не раз у чварі злій великий Рим тремтів Перед орапською [арабською], дакійською ордою (Микола Зеров, Вибр., 1966, 277); // за кого — що. Турбуватися, переживати за себе, за чиюсь долю, чиєсь життя, — Я ще й досі в непевності тремчу за долю свою... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 161); [Жірондист:] Нехай би кидали [хвилі] мене та розбивали об гострі скелі, гуркотом валів глушили б голос мій.. — змагався б я, боровся, поривався, тремтів би за життя своє хвилеве, алея жив би (Леся Українка, II, 1951, 181); — Справді, ти тільки пригадай, тату: як вона [мати] все життя тремтіла за Гришу і за мене (Андрій Головко, II, 1957, 587); // над ким. Оберігати, стерегти когось від неприємностей, лиха, хвороб; побиватися за кимось. З дочкою відтепер бувала лише по неділях та під час канікул, не дуже турбуючись за неї в розлуці, бо знала, як баба тремтить над нею (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 416); Невже-таки не знайде він десь роботи? Коли не буде її в економії, то, може, щось трапиться в цукроварні.. Одне лише погано: мати буде тяжко журитися. Все тремтить над ним, наче над маленьким (Михайло Стельмах, I, 1962, 125); // над чим. Боятися втратити щось. — Ну і в'їдлива ж ти, сестро. Тремтиш над тим карбованцем, ніби в жнива, в гарячу пору, породила його. Сказав пришлю, то й пришлю! (Михайло Стельмах, I, 1962, 10); // над чим. Ощадливо витрачати, споживати щось; скупитися. — Сідай, Гнате, повечеряємо! — подає парубкові маслакувату руку. — Засвіти, Горпино, якогось мигунця. А то кат зна чим капариш, — говорить так, начебто не він, а дружина так тремтить над гасом (Михайло Стельмах, II, 1962, 348); Майнацькі соляні промисли відразу ж після звільнення Криму були націоналізовані, і дорогоцінна сіль стала надбанням всього народу, який протягом імперіалістичної і громадянської війни тремтів над щіпкою солі (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 9); // за ким. Бути дуже прив'язаним до когось, любити когось; бажати постійно бути з кимось. Він мало не як дівчина любив свого Тимофія, тягнувся до цього русявого мовчазного красеня.. І Тимофій аж тремтів за Свиридом, але ніде й ніколи.. не перекинувся й словом про це зі своїм другом (Михайло Стельмах, II, 1962, 29). ♦ Тремтіти за свою (власну) шкуру (душу) — дуже і переживати, турбуватися за своє життя, благополуччя тощо, незважаючи на обставини, долю інших людей. Умерла людина — поховати її тихенько, зійтись по тому в гурточок, ..посумувати.. і розійтися тихенько по хатах, не тремтячи за власну шкуру... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 168); Боротьба [з фашизмом] йде не на життя, а на смерть, і чимало вилетить, очевидно, з цього життя недоброго, дурнів і пошляків, які, тремтячи за свою ! шкуру, разом з тим мріяли поживитися на народному нещасті (Олександр Довженко, III, 1960, 58). 4. перев. з част. аж, перен., розм. Дуже хотіти самому зробити що-небудь, взяти участь у чомусь. І — Передай, що за годину її [вогневу точку противника] буде знищено, — наказував Козаков посильному.. Він просто сам ласий був до такого шматка. Він аж тремтів увесь, коли траплявся такий небезпечний випадок, такий «шанс», де можна було дати волю своїй винахідливості, умінню, хоробрості (Олесь Гончар, III, 1959, 105); // Прагнути до чогось, із нетерпінням ждати чогось. Все ти [Заєць] ховайся та вгору дивись; Тільки ж згадаєш, щоб як задрімати, А над тобою вже беркут повис: Так і тремтить, щоб тебе розідрати! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 120); [Мокрина:] Упіймала мене [Же- І ня] наодинці, почала розпитувати і прямо аж тремтить у село!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 295). ♦ [Аж, усі] жижки тремтять (тремтіли) у кого — те саме, що Аж жижки трясуться (трусяться, трусилися, затрусилися, задрижали) (див. жижки). [Векла Циндря:] У мене і в самої усі жижки тремтять погарцювати в червоних черевиках (Українські поети-романтики.., 1968, 475). -