Реторика

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук


Словник Грінченка

Реторика, -ки, ж. 1) Риторика. 2) Учебникъ риторики. Плюнь на свої реторики й альвари. К. ПС. 67. 3) Пятый изъ семи классовъ духовныхъ училищъ и семинарій. Сим. 175.

Тлумачний словний української мови

Реторика (риторика) - 1. Наука красномовства,ораторське мистецтво. 2.перен. Зовнішньо ефектне але малозмістовне красномовство, порожні, позбавлені змісту фрази.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Реторика- 1. Наука красномовства, ораторське мистецтво. // Навчальний предмет, в яому викладено теорію красномовства, ораторського мистецтва. // рідко. Підручникіз цього предмета. 2. Зовнішньо красиве але позбавлене змісту красномовство. 3. заст. Назва молодшого класу духовної семінарії.

Словник української мови

Реторика - 1. Наука красномовства, ораторсь кемистецтво. Богослов’я, філософія, риторика, граматика становили основу комплексу знань, що їх здобували освічені люди на Русі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 504); Правильне застосування мовних засобів цікавило мислителів ще стародавньої Греції та Риму. Виникла спеціальна наука — риторика, або ораторське мистецтво (Знання.., 11, 1969, 30); // Навчальний предмет, в якому викладена теорія красномовства, ораторського мистецтва. Вчителі піїтики і риторики були не тільки авторами п’єси, а і педагогами сценічного мистецтва, і режисерами шкільного театру [XVII-XVIII ст.] (Віддавнини… І, 1960, 188); // рідко. Підручник з цього предмета. Головною категорією ораторського мистецтва є особа оратора. Старовинні риторики перелічували багато наук, конче потрібних ораторові (Наука.., 4, 1969, 53). 2. перен. Зовнішньо красиве, але позбавлене змісту красномовство. Лист був написаний просто, щиро, без сліду фальшивої риторики (Фр., VIII, 1952, 84); Скромність завжди булао красою справжнього таланту, а байдужість, риторика і самовдоволення — ознакою творчого безсилля(Мал., Думки.., 1959, 40). 3. заст. Назвамо лодшого класу духовної семінарії. Йому заманулось женитись, і він, скінчивши риторику й філософію,..поїхав шукати собі жінки (Н.-Лев., III, 1956, 15).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

РЕТОРИКА, або РИТОРИКА [грецьке rhētorikḗ, латинське rhetorica] - зросла на давньогрецької грунті в VI-IV ст. до н. е. як теорія мистецтва переконувати словом. "Реторики - творець переконання" (Горгій Леонтінскій та ін.). Розвиток товарно-грошового господарства в умовах антично-рабовласницької формації призвело до піднесенню міст-держав (Афіни та ін.), До відкритої і гострій боротьбі класів і партій. В умовах античного суспільства майже винятковою формою "переконання" (агітації) була ораторська мова - необхідна і могутнє знаряддя політичного успіху (див. "Мова ораторська"). Тому Р. виникла як теорія ораторської мови і тим самим як тактичне керівництво в політичній боротьбі. Це визначило зміст і характер Р. Ще сицилійців Коракс [VI ст.], Догрого вважали - разом з Емпедоклом - "винахідником" Р., приписувалося основне теоретичне положення: "головна мета оратора - не розкриття істини, але переконливість за допомогою ймовірного (eikós) ". Згодом, незважаючи на спробу Аристотеля обгрунтувати Р. не як мистецтво переконувати, а як керівництво до відшукання кращих способів аргументації у зв'язку з обставинами і природою даної справи, положення Коракс повторювалося неодноразово грецькими і римськими риторами: мета Р., по Корнелію Цельсу, - " говорити переконливіше в сумнівних громадських справах. Оратор шукає тільки подоби істини. Бо не свідомість правоти є нагородою, а перемога в суперечці ... "Ще Платон засудив Р. як" мистецтво обману "," словесну спритність "" велике робити малим, мале великим , помилкове істинним, істинне помилковим ". Засудження Р. було засудженням софістичної філософії. Суб'єктивно-ідеалістичне вчення софістів з їх релятивістськи-скептичним ставленням до "пізнання істини" був філософським підставою Р. З положення Протагора - "речі є для кожного лише тим, що він у них бачить, згідно своїм властивостям, отже людина - міра всіх речей" - витікало, що хоча всі судження правильні, але не всі рівноцінні, т. е. індивідуум або колектив пізнають реальність не в однаковій мірі, а у відповідності з "станом організму", до-рої може змінитися під впливом людей, що пізнають більше, ніж інші; люди ці - софісти і оратори, що впливають на суспільство за допомогою слова. Міра істинності і переконливості слів оратора - справа його "мистецтва", його "винаходи". Тому Р. зайнята відшуканням дієвих мовленнєвих засобів для створення переконливості незалежно від об'єктивного змісту. Звідси чисто практичне завдання Р. - озброїти політика засобом "полону" і "приборкання" маси.

Джерела та література

1. Тлумачний словник української мови: Понад 12500 статей (близько 4000 слів) / За ред. д-ра філологічних наук, проф. В.С. Калашника, - Х.: Прапор. 2002. - 992с.- 689с.

2. Тлумачний словник української мови: Понад 12500 статей (близько 4000 слів) / За ред. д-ра філологічних наук, проф. В.С. Калашника, - Х.: Прапор. 2002. - 992с. - 1032с.

3. Словник українськоїмови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститутмовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 544.

Зовнішні посилання