Калічитися
Зміст
Словарь української мови
Калічитися, -чуся, -чишся, гл. Увѣчиться. Калічиться бідна дитина. Мирг. у.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КАЛІЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. 1. Зазнавати каліцтва, ставати калікою, ранити себе. Тріпався [Петрик], як птаху клітці, і ще дужче калічився (Марко Черемшина, Тв., 1960, 37); Вони [втікачі] бігли далі, спотикаючись й падаючи, калічачись об каміння (Юрій Смолич, Прекр. катастр., 1956, 72); // Зазнавати шкоди; псуватися, нівечитися. У цій [п'єсі] виведена сім'я хлібороба, що вийшла у люди, і показано, як то чоловік калічиться, коли його одірвуть від ґрунту (Панас Мирний, V, 1955, 419); Нівечилася юність, калічилася душа, осідала на ній іржа незрозумілої образи на життя (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 27). 2. Пас. до калічити. 95 процентів жінок родили [у дореволюційній Росії] без усякої медичної допомоги, калічилися всякими бабками-знахарками (Радянський суд на охо- І роні прав.., 1954, 4).
Ілюстрації
Медіа
Джерела та література
- Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 211. http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/21958-kalichytysja.html
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 78.
