Різати

Словник Грінченка

Різати, -жу, -жеш, гл. 1) Рѣзать. Не пиляй мене тупим, та ріж гострим. Ном. № 2753. Поли ріже, а плечі латає. Ном. № 1545. 2) Срѣзывать. Мак ріжу. 'Г. Барв. 354. 3) О водѣ: промывать, размывать. Коло млина, млина вода фосу ріже. Чуб. V. 1130. 4) Играть (о музыкѣ). Мкр. Н. 31. Ріжте, музики, ріжте, а ви, бояре, їжте. Грин. III. 539. Іде дід і радіє і в скрипочку ріже. Грин. III. 340.

Сучасні словники

Сучасний словник української мови

[1] РІЗАТИ, ріжу, ріжеш, недок. 1. перех. Чим-небудь, перев. гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або відокремлювати частину від цілого. Михайло з Василем різали на січкарні солому (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 131); Кухарка поналивала в миски борщу, шафар став із шнурком до кулеші й почав ним різати по шматкові для кожного робітника (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 124); Алмаз дуже твердий, ним ріжуть скло (Наука і життя, 9, 1956, 5); Жовті та білі черепашники мають значну пористість. Це обумовлює їх легкість та м'якість, що дає можливість різати їх пилкою (Комплексне використання вапняків.., 1957, 70); Терпляче вчилися [війська] брати з ходу дротяні загорожі, різати та рвати колючий дріт (Олесь Гончар, II, 1959, 402); // Ранити людину, частини її тіла (про щось гостре або чимсь гострим). Даве [давить] мені біле тілечко латаття, Аїр його ріже (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 69); Комиш шумів. Він їживсь перед нею [Соломією], тіснив із боків, настигав ззаду, ловив коріннями за ноги, колов і різав шорстким листом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 362); Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами, і повзла, і повзла... (Гнат Хоткевич, II, 1966, 220); // розм. Зрізувати, відрізати що-небудь, відокремлюючи від основи. Я сидів тут трохи не од півдня та все дивився на тебе, як ти під горою різала виноград (Нечуй-Левицький, III, 1956, 267); Стануть [люди] розказувати, .. як по цілому тижню в колодках морила [полковниця] сердешних дівчат, як їм коси різала (Панас Мирний, I, 1949, 184); Коли б у неї був серп або ніж, вона різала б його [комиш] доти, поки б він не поліг увесь або вона сама не впала трупом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 362); // розм. Розмежовувати земельний масив на окремі ділянки. — Чули правильний закон? — загорлав Денисенко. — Ніхто не має права зачепити нашу подвірну, хутірську чи відрубну землю! А панську ріжте, як хочете! (Михайло Стельмах, II, 1962, 134); // перен. Проходячи, пролягаючи через що-небудь, розділяти, пересікати його. Поміж хвилястими пагорбами та глинищами зміївся протитанковий рів. Праворуч різала річку навскіс розмита кам'яна гребля давно зруйнованого млина (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 146).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

РІЗАТИ, ріжу, ріжеш, недок. 1. перех. Чим-небудь, перев. гострим, розділяти щось на частини, подрібнювати або відокремлювати частину від цілого.// Ранити людину, частини її тіла (про щось гостре або чимсь гострим).// розм. Зрізувати, відрізати що-небудь, відокремлюючи від основи.// розм. Розмежовувати земельний масив на окремі ділянки.// перен. Проходячи, пролягаючи через що-небудь, розділяти, пересікати його.

Великий тлумачний словник української мови

РІЗАТИ, ріжу, ріжеш, недок. 1. Розділяти щось на частини, відділяти від цілого гострим предметом; відрізати що-небуть,відокремлювати від основи.

Фразеологічний словник української мови

Різати. рі́зати ноже́м кого. Завдавати комусь душевних мук, переживань; неприємно вражати, ображати кого-небудь. Йдіть уже, тітко Ярино, йдіть!.. Хіба сліпі, що в неї (матері) душа болить, серце крається, що ви її .. ножем ріжете? (Є. Гуцало). ноже́м різону́ти кого. — Ти що, молодичко, всіх п’яних з рову витягаєш? І чоловік не боронить? Га? Ха-ха-ха! Ножем різонув Ганну той сміх (Є. Куртяк). різону́ти ду́шу кому. Очам стало боляче дивитись на залляті сонцем будинки, а зневіра різонула йому душу, як батіг по голому тілу (В. Підмогильний). різону́ти по живо́му ті́лі. — Краще хай буде гірше одному, а не всім,— промовив розсудливо і лише опісля помітив, що різонув брата по живому тілі (М. Стельмах).

рі́зати пра́вду (в о́чі (у ві́чі)) кому і без додатка. Говорити про все кому-небудь прямо, відкрито; відверто критикувати кого-небудь. Як перед більшим менший чоловік До правди повернуть язик Одважиться, по стародавній мові, Що хлібець їж, А правду ріж, Того й гляди — утнуть, як Комарові (Л. Глібов); — Мій приятель.. Роботящий і чесний чолов’яга.. У попереднього керівництва в немилості був. За критику і одвертість недолюбляли. Правду в вічі різав (З газети). рі́зати пра́вду-ма́тінку. Видає себе (Вечірко) за правдолюба — ріже правду-матінку (Ю. Мушкетик). рі́зати пра́вду-ма́тку. Я підводжуся й ріжу правду-матку. — Вибачте,— кажу,— пропустив титри, та, мабуть, воно на краще. Бо як молодий режисер, робимо скидку: “Все попереду…” (А. Крижанівський). рі́зати у ві́чі що. Таких (як Куцокінь) ніде не люблять начальники, а самі вони в начальники не пнуться.. Не люблять неволі, напівправди.., крутійства. Що думають, те й ріжуть у вічі руба́ти (рі́зати) під ко́рінь кого, що. Підривати основу існування кого-, чого-небудь. — Мене (Задніпровський) ріже під корінь (М. Стельмах); Міцно стояв на землі Степан Куреня. І раптом — земля з-під ніг! Караул, рятуйте, кревне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд). руба́ти де́рево під са́мий ко́рінь. Ісус узявся до діла набагато рішучіше, заходившись рубати дерево під самий корінь. Щоправда, й він часом звертається до священного тексту, спростовуючи .. фарисейські приписи (З журналу).

Ілюстрації

Джерела та література

1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Том 4, ст. 21.

1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 561. Словник української мови
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови ( з дод. і доповн.)/Уклад. Голова . ред. В.Т. Бусел.-К.: Ірпінь: ВТФ «Перун»,2001.-с.1440 с. Ст. 1014
3. Великий тлумачний словник сучасної української мови ( з дод. і доповн.)/Уклад. Голова . ред. В.Т. Бусел.-К.: Ірпінь: ВТФ «Перун»,2005.-с.1728 с.Ст. 1226