Бісеня

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:55, 21 листопада 2015; Ymstetsenko.uk13 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Бісеня, -няти, с. 1) Бѣсенокъ. Дід росказував, що бісенята, поки ще молоді, то зелені, як осітняг. Стор. І. 111. 2) Бранное: чертенокъ, бѣсенокъ.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БІСЕНЯ́, яти, сер.

1. Зменш. до біс 1 1. Та й мордувалося ж скажене бісеня! І скаче, і тупоче, і по землі качається (Марко Вовчок, VI, 1956, 271).

2. розм. Про кого-небудь жвавого, меткого, хитрого, лукавого. Кирило Сидоренко глянув на неї, усміхнувся — ну й бісеня, а очі ж які, золотаво-карі (Вадим Собко, Звич. життя, 1957, 50).

"Словопедія"

БІСЕНЯ

бісеня́
іменник середнього роду, істота

"Словопедія"

БІСЕНЯ

біс всели́вся (посели́вся) в кого. Хто-небудь перебуває в збудженому стані, робить незрозумілі вчинки. Та коли переступили поріг готелика, .. знов поселився в Тетяну Василівну біс незгоди (П. Загребельний). бісеня́та всели́лися. Якісь, певне, лихі бісенята вселилися в молоду Олімпіаду. Господарка такі коники викомарювала, що я аж з дива на ніч перехрестився (О. Ковінька).

Ілюстрації

Медіа

В теге EmbedVideo отуствует обязательный параметр.
В теге EmbedVideo отуствует обязательный параметр.

Див. також

Джерела та література