Убійник

Убійник, -ка, м. Убійца. Убійники вбили. Шух. І. 215. Казав убійника стерегти. МВ. (О. 1862. І. 102). Посадили між злодіями, між убійниками. МВ. Н. 193.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках УБІ́ЙНИК (ВБІЙНИК), а, чол., заст. Убивця. Казали їй руки ізв'язати, Посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру (Марко Вовчок, I, 1955, 249); [Старший над вартою:] Коли убійник короля Завойовника до дванадцяти годин дня не буде виданий, то заручники, що сидять тут, всі без виключення, будуть покарані на смерть (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 58); І надійшовши, дід прорік: «Ти — злий і гордий чоловік. Законів ваших ми не знаєм, Не знаєм крові і страхіть, Ми не катуєм, не караєм, — Тож нам з убійником не жить..» (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 230).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 355.