Ремінець

Ремінець, -нця, м. 1) Ум. отъ ремінь. Ремешекъ. 2) Тонкая нить кожи, употребляемая вмѣсто дратвы. Шух. І. 292.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980) РЕМІНЕ́ЦЬ, нця, чол. 1. Невеликий або вузький ремінь (у 1 знач.). — Знаєш, де твої нашильники, що еліті пропали? То я їх украв та порізав на ремінці та й зробив шори на нашого пса (Лесь Мартович, Тв., 1954, 142); Придбати складаний ножик — це була моя мрія. Ним можна ремінців нарізати для батога (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 87); Зодягнений він був як до військового походу: в шкірянці, перехрещеній ремінцями двох польових сумок (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 171). 2. тільки мн. Дві з'єднані між собою смужки з шкіри або цупкої тканини для зв'язування і перенесення ручного багажу. Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 501.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

ремінець-нця́, ч. 1) Невеликий або вузький ремінь (у 1 знач.). 2) тільки мн. Дві з'єднані між собою смужки зі шкіри або цупкої тканини для зв'язування і перенесення ручного багажу.

Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

"Перун".%202005. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.