Жмакати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Бориса Грінченка

Жмакати, -каю, -єш, гл. 1) Жевать. 2) = Жмакувати 2.

Сучасні словники

Словник української мови

Академічний тлумачний словник (1970-1980)


ЖМАКАТИ, аю, аєш і ЖМАКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

  • Захоплюючи, здавлюючи який-небудь предмет руками, м'яти, псувати його форму.
Валентин : Модестович обома руками жмакає край скатертини (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 210); Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в 
руках, боязно поглядала в зал (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 30); 
Жмакує [Січкар] гроші в кишені, що аж тріщить вона (Михайло Стельмах, II, 1962, 39).
  • розм. Те саме, що жувати
1. У хаті стало тихо, тільки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали.. роти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 378).

Ілюстрації

2007-01-24-competition-02.jpg Nauchit-rebenka-gevat3.jpg 49910 900.jpg Chewing food.jpg

Медіа

Іноземні словники

Chew

verb (used with object)

  • to crush or grind with the teeth; masticate.
  • to crush, damage, injure, etc., as if by chewing (often followed by up):
 The faulty paper feeder chewed the letters up.

Джерела та література

Зовнішні посилання