Жмакати

Словник Бориса Грінченка

Жмакати, -каю, -єш, гл. 1) Жевать. 2) = Жмакувати 2.

Сучасні словники

Словник української мови

Академічний тлумачний словник (1970-1980)

ЖМАКАТИ, аю, аєш і ЖМАКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

• Захоплюючи, здавлюючи який-небудь предмет руками, м'яти, псувати його форму.

Валентин : Модестович обома руками жмакає край скатертини (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 210); Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в 
руках, боязно поглядала в зал (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 30); 
Жмакує [Січкар] гроші в кишені, що аж тріщить вона (Михайло Стельмах, II, 1962, 39).

• розм. Те саме, що жувати

1. У хаті стало тихо, тільки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали.. роти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 378).

Ілюстрації