Пишно

ПИШНО, нар. 1) Гордо, важно. На ставі пишно лебідь плив. Греб. 362. 2) Роскошно, пышно. Один чоловік жив щодня пишно. Єв. Л. XVI. 19. Орфографічний словник української мови

пишно:

прислівник

незмінювана словникова одиниця

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 372.

Пишний, а, е. 1. Буйний у своєму розквіті. Настала пишна та тепла весна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 188); Навкруги була земля, така чорна, пухка, родюча, повесні пишна, восени багата (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); Навкруги — підступна тиша.. Луки, гори, пишні сади, — все зелене й принишкле (Олесь Гончар, III, 1959, 17);

• З великою кількістю гілок, густим листям, буйним стеблом (про дерева, кущі, трави і т. ін.). Подивись, яким шатром над нами Явір цей розкинув пишні віти (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 27); Сонце гляне, Побіжить весна.. Знову трави пишні Звиснуть отуди (Павло Грабовський, І, 1959, 320); Розлилися гони пишними житами, Забуяли повінню пшениць (Платон Воронько, Коли я.., 1962, 65);
• Розквітлий, яскравий, великого розміру або з великою кількістю пелюсток (про квіти, дерева, кущі). — О, який мак! — покрикнула Галя. — Що.. за пишнії маки! Я собі насію такого! (Марко Вовчок, I, 1955, 323); Тут цвіли синім цвітом невідомі їй кручені паничі, бархатна красоля, пишна жоржина, жовті гвоздики (Олесь Донченко, VI, 1957, 30);
• З великою кількістю відгалужень; крислатий (про роги тварини). — Олень.., наче з бронзи вилитий, Таких пишних рогів я ще ніколи не бачив! (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 255).

♦ Пишним цвітом (квітом) розквітати (цвісти, процвітати і т. ін.) — інтенсивно розвиватися, бути на високій стадії розвитку, розквіту. Пишним цвітом розквітла наша.. Батьківщина — великий Радянський Союз (Радянська Україна, 12.VIII 1951, 2); Розкрилися запечатані гробовища народного духу, ожило поховане слово і, обновлене їх [кращих синів народу] невсипучою працею, зацвіло пишним квітом (Панас Мирний, V, 1955, 416).

2. Густий, пушистий (про волосся). Бачу, що ніколи мені панькатися з моїми пишними косами, взяла та й пообтинала їх (Іван Франко, III, 1950, 99);

• Пухнастий (про пір'я, вовну і т. ін. та вироби з них). Юрко.. зняв з голови велюрового капелюха з пишною пір'їною, окреслив ним у повітрі коло й уклонився (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 81); Пишне і м'яке вийде кашне, якщо в'язати його зірочкою (В'язання крючком, 1957, 59).

3. Пухкий, м'який (про вироби з тіста). Пишні пироги;

• Який піднімається, застигає, вкривається і т. ін. легкою, пінистою масою (про піну, шум і т. ін.). Двоє незнайомих Сагайді бійців, сидячи під деревом, мирно бесідували, навперемінки сьорбаючи з казанка свіже, ще напухирене пишним шумом молоко (Олесь Гончар, III, 1959, 318); Для виготовлення мусу Ще не застигле желе перед охолодженням збивають до утворення легкої пишної піни (Технологія приготування їжі, 1957, 207).

4. Повний, розповнілий (про людину, її фігуру, частини тіла). — Дай, боже, здоров'я і йому, і вам, — Олена низько вклоняється лановому, і наче вклоняються йому її пишні груди, яким тісно в широкій пазусі (Михайло Стельмах, I, 1962, 571); * Образно. Від пишного здоров'я, від повноти щастя Надія Миколаївна вся світилася радістю (Петро Панч, Ерік.., 1950, 93);

• Добре вгодований, викоханий (про тварин). Мій пишний гуцул-кінь летів шаленим трапом, потрясаючи від часу до часу своєю густою гривою (Ольга Кобилянська, III, 1956, 64);
• З густими складками, зборками (про одяг). На їх плаття пишні, збірочками унизані, складочками обвішані, немов рябесеньким пір'ям заквітчані (Панас Мирний, III, 1954, 261).

5. Який приваблює своєю чарівністю, незвичайністю; привабливий, дуже гарний. Інші мають повні скрині полотен, а вона, окрім власного тіла, окрім пишної вроди, немає нічого (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 28); Вона все ще та давня Маня, з своїм пишним сміхом, коли сміється, і з тими очима, що пригадують її матір (Ольга Кобилянська, III, 1956, 146);

• Який викликає, дає велику насолоду. Був пишний тихий літній вечір (Нечуй-Левицький, II, 1956, 261); Я не раз почувала бажання бути на тім вершку, дихати тим пурпурово-золотим, пишним повітрям (Іван Франко, VII, 1951, 394);
• Який справляє величне враження. Поховали [Т. Шевченка], як хотів: Щоб лани широкополі І Дніпро, і кручі Було видно... І справді, пишна картина (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 44).

6. Який складається з різних кольорів; багатобарвний, барвистий. Небо над морем стало сизе, й на тому сизому небі заблищала пишна веселка (Нечуй-Левицький, II, 1956, 234); Так вітер по землі стелив туман легкий, А сонце понад ним промінням вигравало. І пишних кольорів мережку вишивало (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 209);

• Який характеризується багатством форм, виявів; багатогранний. Пишний світ.. з його красою або яка цікава книжка не давали йому змоги пильнувати як слід коло овець (Панас Мирний, V, 1955, 310); Чого ж дума така пишна, Чого ж слово бідне? (Степан Руданський, Тв., 1959, 131);
• Який бурхливо, багатогранно проявляється. Літо минулось і квітки немає, А зіронька тихо зорить, як і влітку; Щире так щастя рівнесенько сяє, Зрадливе ж і пишне минає, як квітка (Іван Манжура, Тв., 1955, 48); А любов цвіте Юна, пишная, Мов гілля густе В клена з вишнею (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 155);
• Який відзначається високим ступенем вияву чого-небудь. Віддаючись святій справі, Навік-віки віддавайсь; Не сіяти в пишній славі, А копати сподівайсь (Павло Грабовський, I, 1959, 575); Роки Радянської влади — це роки пишного розквіту грузинської культури,- національної за формою і соціалістичної за змістом (Комуніст України, 11, 1965, 63).

7. Високомовний (про слова, фрази і т. ін.). Хотіла б, тату, я сказати Не пишне слово, а просте: Я не боюся муки, страти, — Адже ж той колос проросте (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 112); — Ніч-зоря... Як це мило сказано! — захоплено вигукнула ад'ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (Олесь Гончар, II, 1959, 274).

8. Який перебуває у розквіті; багатий, розвинений (про край, місцевість, країну і т. ін.). Це була Акерманщина.. Край був багатий і пишний (Нечуй-Левицький, II, 1956, 223); Брати! Оці слова вам України син Несе як скромний дар від пишної країни (Максим Рильський, І, 1956, 200);

• З гарними упорядкованими будівлями (про населений пункт). Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 401);
• Великий, місткий, з архітектурними прикрасами, оздобленням (про будинок, палац, храм і т. ін.). В нас по містах вибудовані пишні будинки з ясними вікнами, з широкими ворітьми, з такими великими дверима, що, здається, усьому миру хрещеному увіходити місця не бракує (Марко Вовчок, I, 1955, 379);
• Розкішно обставлений (про приміщення). Лід землею ж там палати, де вельможний Ох сидить, гарні, пишнії кімнати, срібло-злото скрізь ряхтить (Леся Українка, I, 1951, 274); Один снаряд, шугонувши крізь купол, розірвався в пишній приймальній залі (Олесь Гончар, III, 1959, 293).

9. Який коштує багато грошей; коштовний, цінний. — Я дам тобі пишні дарунки, забудеш недолю свою (Леся Українка, I, 1951, 131); Жони, які стояли позад княгині, одягнені були простіше, але достойно, на них не було пишних золотих чи срібних оздоб (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 148);

• Який відзначається багатством, знатністю. Збудує він собі гарний будинок і стане не попихачем, а наближеним до одного з пишніших панів крулевства [королівства]... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 4);
• Який відбувається з великими почестями, відзначається урочистістю, помпезністю. Бучні та пишні були по Гамзі похорони (Панас Мирний, IV, 1955, 202); Пишна похоронна процесія рушила на кладовище (Юрій Смолич, II, 1958, 119); Був бенкет пишний і бучний (Олександр Довженко, I, 1958, 266);
• Який справляє враження багатством, розкішшю; шикарний. Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами (Тарас Шевченко, I, 1963, 74); Мовчки оглядав [Черниш] пишні окраси стін, ковзаючись по них неуважним, сумним поглядом (Олесь Гончар, III, 1959, 292);
• Добре, з смаком пошитий із коштовних матеріалів, ошатний і чепурний (про одяг, вбрання). Носить Марина дорогі та пишні убори, їсть Марина смачну та ситу страву (Панас Мирний, IV, 1955, 231); Сини вже переодягнені в пишну козацьку одежу (Олександр Довженко, I, 1958, 255).

10. Пихатий, бундючний. Чи то ж та пишна Варка, що «трьохрубльових» наймичок не признає й за подруг? (Любов Яновська, I, 1959, 249); Знайду по серцю юнака, Що не зрадливий і не пишний, Того, що зустрічі шука (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 141); Сватають мене. Я все не хочу, а батько не силує, хоч там які були й багаті й пишні женихи (Марко Вовчок, I, 1955, 3); З'являються в дверях пишні жандарми в трикутних шапках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 412).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 374.

Пишність, ності, жін. 1. Буйний розквіт, розвиток, який виявляється в рості, цвітінні і т. ін. — Сину мій! дитя моє кохане! погуляв би ти в світі, полюбував красу і пишність світову (Марко Вовчок, I, 1955, 27);

• Надмірність у багатстві, оздобах, красі, вигодах і т. ін.; розкіш. Окреме приміщення на одному з столичних вокзалів. Невелика, оздоблена з солідною пишністю зала (Іван Кочерга, II, 1956, 41);
• Розмаїтість у барвах, забарвленні; багатобарвність, барвистість. Життя було там, в лісах, на полях, на луках. Там воно розливалося в усій своїй осінній пишності (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 167);
• Бурхливість, багатогранність розвитку, розквіт чого-небудь. З нечуваною пишністю розцвітають література, мистецтво, наука в таких країнах давньої й великої культури, як Вірменія та Грузія (Максим Рильський, III, 1956, 381).

2. Властивість за значенням пишний 2—10. Світла шовкова кофта з тугим перехватом у талії, довга широка спідниця.. надавали дорідній постаті пишності, грайливості (Яків Баш, Надія, 1960, 210); Поважна, сувора велич її [пісні] пахла історією.., пишності її ніяк не можна змалювати (Юрій Яновський, I, 1958, 205); Карл Маркс у «Капіталі» глузує з пишності і широкомовності буржуазно-демократичної великої хартії вольностей і прав людини.. (Ленін, 39, 1973, 21); — Мати-вітчизно! — мимоволі вирвалося у нього, по-юнацькому дзвінко й урочисто. І навіть для Козакова, який не терпів ніякої урочистої пишності, ці слова прозвучали переконливо і щиро (Олесь Гончар, III, 1959, 12); Характерно, що в зображенні селянина письменникові [О. Гончару] лишились цілковито чужими.. всякі тенденції до замилування старожитньою патріархальністю і етнографічною пишністю (Про багатство літератури, 1959, 232).

Словник відмінків

Відмінок	Однина	Однина	Однина	Множина
	чол.р.	жін.р	|
Називний	пи́шний	пи́шна	пи́шне	пи́шні
Родовий	пи́шного	пи́шної	пи́шного	пи́шних
Давальний	пи́шному	пи́шній	пи́шному	пи́шним
Знахідний	пи́шний, пи́шного	пи́шну	пи́шне	пи́шні, пи́шних
Орудний	пи́шним	пи́шною	пи́шним	пи́шними
Місцевий	на/у пи́шному, пи́шнім	на/у пи́шній	на/у пи́шному, пи́шнім	на/у пи́шних

Словник синонімів

БАГА́ТИЙ (який відзначається великою кількістю чого-небудь), РОЗКІ́ШНИЙпідсил.;ЩЕ́ДРИЙпідсил. (який надходить у великій кількості); ПИ́ШНИЙ (про край, місцевість); ЛУКУ́ЛЛІВСЬКИЙкнижн. (про обід, бенкет). Рідна земле, щаслива й багата, Мій уклін тобі, мій тобі спів! (М. Рильський); - Здається, ще цього року ваша розкішна бібліотека збагатиться ще на один том (А. Головко); Звичайно в суботу була щедра пошта (Ірина Вільде); От і рідний край, пишний, в срібному сяєві, як міраж (І. Нечуй-Левицький); А як увійшла пані з мискою вареників і служниця нарешті принесла самовар, булки і традиційну "чайну" ковбасу, то я саме описувала "лукуллівський бенкет" (Леся Українка).

БАГА́ТИЙ (який відзначається розкішшю, багатством обстановки, пишним оформленням, оздобленням тощо), ГО́ЙНИЙрозм.,БУЧНИ́Йпідсил.,РОЗКІ́ШНИЙпідсил.,ПИ́ШНИЙпідсил.;БУНДЮ́ЧИЙ, ПОМПЕ́ЗНИЙ (пишністю розрахований на ефект). Над панами неначе повіяла смерть крилами, повіяла над розкішним садом, над самим багатим палацом (І. Нечуй-Левицький); А в Коваля Андрія донька-одиначка народилася... Тому й хрестини такі гойні (Я. Качура); Був бенкет пишний і бучний (О. Довженко); - І ти думаєш справляти таке бундючне весілля, на котрому гуляють та п’ють три або й чотири дні? - спитав Денис (І. Нечуй-Левицький); Великий, помпезний Будинок культури.. сяяв вогнями, гримів музикою (Ю. Мушкетик). - Пор. 3. блиску́чий.

БАРВИ́СТИЙ (насичений різними яскравими барвами), БА́РВНИЙрідше,КОЛЬОРИ́СТИЙрозм., КВІТЧА́СТИЙпоет.,ПИ́ШНИЙпідсил.,ПИШНОБА́РВНИЙпідсил. поет.,РОЗЦВІ́ЧЕНИЙпідсил.Ліс стояв різнокольоровий, барвистий (О. Іваненко); Коли процесія вступила врешті в село, всі пласкі покрівлі вкрились барвними масами жінок та дітей і виглядали, як сади Семіраміди (М. Коцюбинський); Ходить він [Яків] паничем, розчісує кучері на потилицю, в’яже до сорочки кольористі краватки (С. Васильченко); З-за рогу квітчастим гуртом виткнулися дівчата (І. Кириленко); Небо над морем стало сизе, й на тому сизому небі заблищала пишна веселка (І. Нечуй-Левицький). Літній день вставав у всій своїй красі й пишноті, озвучений і розцвічений (О. Гуреїв). - Пор. різноба́рвний, 1. яскра́вий.

БЛИСКУ́ЧИЙ (який виділяється розкішшю, багатством, дорогою модністю, фешенебельністю і т. ін.), ПИ́ШНИЙ, ЛЮ́КСУСО́ВИЙрозм.; ШИКА́РНИЙ (розрахований на ефект, який виділяється дорогою модною красою). Уривки думок.. розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя - таємного, як і сон той, блискучого та утішного (Панас Мирний); Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами (Т. Шевченко); Також усякому навіть пастушкові відомо, що таким поїздом та в таких люксусових.. спальних вагонах.. не їздять ні голодні цигани з Бессарабії й Буковини, ні заплакані галицькі злидарі-емігранти (П. Козланюк); Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 5. бага́тий.

БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся - з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙпідсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙпідсил., КРЕМЕ́ЗНИЙпідсил., МОГУ́ЧИЙпідсил.заст., уроч. (звичайно про рослинність у збірному значенні). Серед дерев росла буйна городина (О. Копиленко); Груди роздимало від терпкого духу розбуялих трав (Н. Тихий); Навкруги - підступна тиша... Луки, гори, пишні сади, - все зелене й принишкле (О. Гончар); Блищав ставочок, неначе дзеркало, кинуте у яр серед розкішної діброви (І. Нечуй-Левицький); Серед низьких пожовклих хлібів на вузенькій смужці гривою стояло високе дорідне жито (А. Хорунжий); Біла церква серед могутньої зелені робила приємне враження (М. Коцюбинський). - Пор. гілля́стий, 2. густи́й.

ГА́РНИЙ (про людину, її риси - який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ[УРОДЛИ́ВИЙ], ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк., ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк., ПРИГО́ЖИЙфольк., ЛО́ВКИЙрозм., КРАСОВИ́ТИЙрозм., БЛАГОЛІ́ПНИЙкнижн., заст.,ПРЕПОДО́БНИЙкнижн., заст.,СПОДО́БНИЙзаст.,ПОДО́БНИЙдіал.,ФА́ЙНИЙдіал.,ХО́СНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ШПЕ́ТНИЙдіал.,ХУПА́ВИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,ПРЕГА́РНИЙпідсил.,КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕЧУДО́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,МАЛЬО́ВАНИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який відзначається надзвичайною красою). Як гарна молодиця, то гарно й подивиться (прислів’я); [Гострохвостий:] Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (І. Нечуй-Левицький); - Ти як була красивою, так і зосталась... Навіть покращала (Є. Гуцало); Чи я ж не хороша, чи я ж не вродлива? Тільки моя доля нещаслива (Ганна Барвінок); Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко - як яблучко (Марко Вовчок); - Ти гадаєш, дівчинонько, що ти така ладна, А то тебе прикрашає хустина єдвабна (коломийка); Вся його сухорлява постать була доладна (Є. Гуцало); Красне личко - серцю неспокій (прислів’я); Хто милий, той красен (прислів’я); Виріс той хлопчик, вродливий та гожий, Гарний, як малево, став (Леся Українка); Як один, ідем ми, кожен дуж і гож (В. Сосюра); Ой, не жальже б мені воза, Коли б дівчина пригожа, А то ж руда та погана - Мені воза поламала (П. Чубинський); Очі в неї сяють і сама усміхається. - Яка в мене ловка мати, коли весела, - подумав я (С. Васильченко); Всі там звертали на неї увагу: що за така красовита молодиця? Квіткою горить на весь зал! (О. Гончар); Він такий благоліпний, кучері в’ються по плечах, щоки рум’яні (М. Коцюбинський); Припну фартук дорогий - Срібні-золоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина (П. Чубинський); Ой, дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна (І. Ле); Ти, дівчино, ти подобна; Не здавайся на підмову, будеш добра (П. Чубинський); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (М. Коцюбинський); Він дивився осяйними очима на Оленку і думав, яка вона хосна дівчина (А. Турчинська); Олена.. усе вихваля пана Забрьоху.., які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г. Квітка-Основ’яненко); А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Словник Б. Грінченка); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко); Ольга зирнула на його своїми чудовими очима (І. Нечуй-Левицький); [Хмара:] Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук); - Твої пишні очі одібрали в мене сон цієї ночі (І. Нечуй-Левицький); Молодиця прегарна.., хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський); Жаль кує вже кару люту "королівні" з дивними очима й холодним кам’яним серцем (С. Васильченко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Гарнесенько обіймемось... Та й поберемося, Моя крале мальована (Т. Шевченко).

ГА́РНИЙ (про предмет, краєвид і т. ін. - який має привабливий&́9; вигляд), КРАСИ́ВИЙ, ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, КРА́СНИЙ[КРА́СЕН]фольк.,ГО́ЖИЙ[ГОЖ]фольк.,ЛА́ДНИЙрозм.,ЛО́ВКИЙрозм.,КРАСОВИ́ТИЙрозм.,ФА́ЙНИЙдіал.,ША́ТНИЙдіал.,ЛЕ́ПСЬКИЙдіал.,ВА́ЛЬНИЙдіал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ[ЧУДО́ВНИЙ], ПРЕЧУДО́ВИЙпідсил.,ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙпідсил.,РОЗКІ́ШНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙпідсил.розм., ПРЕГА́РНИЙпідсил.,ПРЕЧУДО́ВНИЙпідсил.поет.,ПРЕСЛА́ВНИЙрозм.,ПРЕХОРО́ШИЙрозм.,РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙрозм., РОЗЧУДЕ́СНИЙрозм. рідше (який має надзвичайно привабливий вигляд). Гляньте на цей килим! Правда, гарна, пишна робота? (І. Нечуй-Левицький); Ніч красива! Не спіть! В ніч таку не до снів... (М. Нагнибіда); Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Т. Шевченко); Славне село, якби ви бачили (Марко Вовчок); Гарний він [краєвид] літньою порою.., красен і зимовою добою (Олена Пчілка); Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок); Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї [її] стрій (І. Франко); - Ой, яка ж то сорочка ловка! (І. Цюпа); Лан завруниться, зелений, по весні, А там зведе стебло туге і стромовите, Стебло ж оздобиться у колос красовитий (М. Зеров); Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (коломийка); Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею (З. Тулуб); І одежа на ньому лепська (Г. Квітка-Основ’яненко); Чарівний ліс восени. І не тільки восени, а й навесні, і влітку, і взимку - завжди він прекрасний (В. Гжицький); Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Леся Українка); Весела, чудова місцина! (Панас Мирний); Килим був вишитий гарусом та шовком. Робота була пречудова (І. Нечуй-Левицький); Сумно дивиться [Габріель] з намету На околицю препишну (Леся Українка); Краєвиди звідси, з височезної гори, чудесні (М. Коцюбинський); Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! (О. Ковінька); Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (О. Кобилянська); Вже переможці стали станом В долині красній та розкішній (Леся Українка); Ліс був казковий (Д. Бедзик); Ніч була дивна: тепла, темна та тиха (І. Нечуй-Левицький); Зростай же, добрий, пречудовний світе (П. Тичина); Умилося росою до зорі Солом’янське преславне передмістя (М. Рильський); В нашій українській землі Гали-чині стоять прехороші гори Карпати (С. Васильченко); Дванадцять розпрочудесних рушників - вишитих чорно-червоним традиційним народним орнаментом - були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич).

ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙпідсил., ПИХА́ТИЙпідсил., ПИ́ШНИЙпідсил., ЧВАНЛИ́ВИЙпідсил., СПЕСИ́ВИЙпідсил. рідко, ГОНОРОВИ́ТИЙрозм., ГОНОРИ́СТИЙрозм., ГОНОРО́ВИЙрозм., ПИНДЮ́ЧНИЙпідсил. розм., ПИНДЮ́ЧЛИВИЙпідсил. розм., ПИХОВИ́ТИЙпідсил. розм., ЧВАНЬКУВА́ТИЙ[ЧВАНЬКОВИ́ТИЙ]підсил. розм., ФАНАБЕ́РИСТИЙпідсил. розм., ВИСОКОДУ́МНИЙкнижн., ГОНО́РНИЙрідко, МАРНОЛЮ́БНИЙрідко, МАРНОСЛА́ВНИЙрідко, ПИХЛИ́ВИЙпідсил. рідко, ПИХУВА́ТИЙпідсил. рідше,БУ́ТНИЙдіал., КОКО́ШНИЙдіал., ФУДУ́ЛЬНИЙдіал.; ЗАЗНА́ЙКУВАТИЙ (який став вважати себе в чомусь вищим від інших); НАБУНДЮ́ЧЕНИЙ, НАДУ́ТИЙрозм., НАПИНДЮ́ЧЕНИЙрозм., НАПРИ́НДЖЕНИЙрозм. (який прибрав зарозумілого вигляду); ПАНОВИ́ТИЙ (який своєю зарозумілістю нагадує пана); НЕПРИСТУ́ПНИЙ, НЕДОСТУ́ПНИЙ, НЕДОСЯ́ЖНИЙ (до якого важко звертатися через гордовиту вдачу). - Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але в ґрунті речей добра (О. Кобилянська); Не вподобала й Мотря Явдохи. Вона здалася їй гордою, бундючною, недоступною (Панас Мирний); - Князь Єремія гордовитий, - зашепотіли кругом магнати та їх молоді сини, - не хоче признаватись до своїх давніх товаришів (І. Нечуй-Левицький); Окидала пари непривітним оком пихата, пишна Наталка Мамаєва (К. Гордієнко); Він був чванливий і пихатий, на Ціну зорив він крізь сміх (В. Сосюра); Ще в школі Оксана недолюблювала вродливу й гоноровиту Христю (Я. Гримайло); [Залєський:] Дивись ти, яка гонориста (В. Собко); Увійшло в хату оце пиховите цабе, розсілося - і давай хизуватися (О. Ковінька); Вона.. чванькувата - носочка й коцюбою не дістати - дивиться, наче зараз тебе з’їсть (Марко Вовчок); Єремія був найбагатіший за всіх магнатів, гордий та високодумний (І. Нечуй-Левицький); Пишна декорація ритуальної дії зачаровує лише бідних, темних людей. Пихливе панство не звертає на неї уваги (З. Тулуб); Вона була горда і бутна (О. Кобилянська); - Ото пан був! Фудульний пан.. То бувало не приступай (Остап Вишня); Він уже йшов, як завжди, поперед себе несучи свою пиху, напринджений та набундючений (О. Ільченко); З’явились дами, гарно повбирані, надуті, вдаючи з себе значних, навіть великих паній (І. Нечуй-Левицький); - Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню (І. Нечуй-Левицький); Властолюбна королева Луїза, недавно горда і недосяжна, тепер щасливо посміхається (П. Кочура). - Пор. хвалькува́тий.

ПУХКИ́Й (перев. про вироби з тіста - м’який і легкий), ПИ́ШНИЙ, ПУ́ХЛИЙрідше,ПУХНА́СТИЙрідше,ПУХНА́ТИЙрідше.Мати кладе на стіл пухкі паляниці й пиріжки (С. Васильченко); Пишний коровай; Тягне [чорт] із сумки печену качку і пшеничний пухлий буханець (О. Стороженко); Василина сіла поруч сина і розв’язала вузлик з пухнастими й запашними пиріжками (І. Волошин); Гарні пироги вдалися, пухнаті (Словник Б. Грінченка).

ПУХНА́СТИЙ (вкритий м’яким пухом, густою м’якою шерстю; схожий на пух), ПУХНА́ТИЙ, ПИ́ШНИЙрідше,ПУШИ́СТИЙрідше,ПУХНАВИЙрідко.Дівчина була в чорній шерстяній сукні, простоволоса, з білою пухнастою хусткою на плечах (Я. Гримайло); З пухнатого сріблясто-чорного коміра визирало біляве, з виразними смарагдовими очима і акуратно нафарбованими вустами обличчя (С. Добровольський); Юрко.. зняв з голови велюрового капелюха з пишною пір’їною (С. Чорнобривець); Сплигнув з лежанки ситий кіт і пушистим хвостом став лащитись біля її ніг (А. Шиян); Туркочуть над головою голуби, пливе хмарин пухнаве клоччя (В. Сосюра).

ПИШНОМО́ВНИЙ (про слова, фрази, стиль тощо - який відзначається вишуканістю, часто надмірною), ПИ́ШНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙзаст.; ВИСОКОМО́ВНИЙ, ВИСО́КИЙ (який відзначається урочистістю); ПІДНЕ́СЕНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й (сповнений патетики); КУЧЕРЯ́ВИЙ, КВІТЧА́СТИЙ, КВІТИ́СТИЙ, ВИТІЮВА́ТИЙкнижн. (надмірно прикрашений); ФРАЗИСТИЙзаст. (для якого характерні надмірно пишні фрази). Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків (М. Олійник); - Ніч-зоря... як це мило сказано! - захоплено вигукнула ад’ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (О. Гончар); Слова високомовні "честь", "вітчизна" всевладно й просто входять у життя (Н. Забіла); Загинув [Боженко], не приходячи до свідомості і не проронивши, отже, ні одного високого слова (О. Довженко); Заремба.. читав багато книжок і вмів говорити трохи незвичною піднесеною мовою (Л. Смілянський); По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (І. Волошин); Квітчастою мовою він відусього дворянства дякував земців за ту честь, якою вітали їх (Панас Мирний); Писаний [лист] трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими періодами (М. Коцюбинський); Правда, нерідко між фразистою мраковиною з купою блідих, видуманих ситуацій можна натрапити на одну-другу реальну сцену (І. Франко). - Пор. 1. багатослі́вний, 1. ви́шуканий.

УРОЧИ́СТИЙ (про стиль, мову і т. ін. - сповнений величі, небуденності), ПІДНЕ́СЕНИЙ, ВИСО́КИЙ, ПИ́ШНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ПА́ФОСНИЙ (сповнений пафосу); ПОМПЕ́ЗНИЙ (надміру пишний - несхвально). Коли закінчився урочистий спів і стихла музика, була вже ніч (О. Довженко); - До останньої краплі крові, - добирав Сагайда високі, не раз чуті слова. - А як же інакше? (О. Гончар); Йому стало трошки ніяково за свою патетичну тираду (Ю. Бедзик); Помпезна промова.