Таїти

Таїти, таю, -їш, гл. Таить, скрывать, не обнаруживать. Нічого гріха таїти. Ном. № 7437. Таїть у серці зло. К. Псал. 100. Гріхів не тайте. АД. І. 177.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ТАЇТИ, таю, таїш, недок., перех. 1. Тримати щось у таємниці, приховувати від інших. — Опріч любові, що к тобі маю, Я всім убога — того не таю! (Павло Чубинський, V, 1874, 77); — Я своїх думок не маю потреби таїти... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 387); — Ми запевняємо вас, що з замку не вийде протягом ночі ніяка жива істота. А ранком ми перешукаємо вашу фортецю. Присягаюсь вам, що ми вміємо шукати, тому раджу не таїти нічого... (Мирослав Ірчан, II, 1958, 43). ♦ Нічого гріха таїти див. гріх; Таїти в (на) душі (серці) що — глибоко приховувати від когось почуття, думки й т. ін., не виказувати їх. Щось таїть він [Прохор] на душі своїй, ходить часом то, як хмара, лютий, то сумний-сумний (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 177); Він таїть у серці гнів На кумів наших [царевих] — панів (Леонід Первомайський, Райдуга, 1960, 92); Таїти в пам'яті — довго пам'ятати, зберігати в пам'яті. Не забудеться правда казкова, Лебедине ячіння і спів 3 чарівничих бувальщин Лескова, Що у пам'яті друг наш таїв (Леонід Первомайський, I, 1958, 411). 2. Мати, містити в собі щось зовні непомітне або ще не виявлене. Карпати з своїми гірськими ріками таять невичерпні енергетичні джерела (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 274); Нетлінне ввійшло «Слово о полку Ігоревім» в золоту скарбницю людства, бо таїть воно неув'ядної [нев'янучої] краси поетичні образи (Максим Рильський, III, 1956, 33).Таїти віддих див. віддих; Таїти в собі — мати, містити, приховувати щось зовні непомітне, але важливе, суттєве. В. І. Ленін завжди застерігав, що відрив від мас, від життя таїть у собі велику небезпеку (Радянська Україна, 19.VII 1957, 1).

Ілюстрації