Їдкий

ЇДКИ́Й, а, е. 1. Який хімічно руйнує, роз'їдає що-небудь. Коркові й гумові пробки руйнуються їдкими речовинами (Цікава хімія, 1954, 131); Поліетилен не руйнується не тільки від води, але навіть і від кислот та їдких лугів (Наука і життя, 7, 1958, 8); // Який спричиняє подразнення. Дмитрик затягнувсь цигаркою і почервонів увесь од їдкого диму (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 132). 2. перен. Те саме, що в'їдливий 2; дошкульний, ущипливий. Мирослава не витерпіла тих їдких докорів, — гарячі сльози бризнули з її очей (Іван Франко, VI, 1951, 60); [Єпископ:] За віщо ти своїх братів картаєш їдкими та вразливими словами? (Леся Українка, II, 1951, 231); Він, певно, не відчув їдкого тону запитання (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 279); В. Самійленко — тонкий майстер їдкої іронії, асоціативного розвитку комічної теми (Радянське літературознавство, 8, 1965, 23).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації