Тлінний

Тлінний, -а, -е. 1) Тлѣнный. 2) Изможденный, истощенный. Рк. Левиц. У нього ледь тлінна душа в тілі. Онъ еле дышетъ.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ТЛІ́ННИЙ, а, е.

1. книжн. Який піддається тлінню, руйнуванню; тимчасовий, минущий. Він знав кожного селянина, його життя, характер і думки, знав його жінку і дітей, його скарб тлінний і нетлінний (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322); Тлінна оболонка може і одцвісти. звичайно, ніщо живе під місяцем не вічне... Але те, що ми звемо внутрішнім духовним світом, душею, натурою, світиться і крізь вицвілі очі, проміниться в кожній зморшці (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 329).

2. книжн. Власт. тліні, тліну, викликаний ними. Тлінний запах; Тлінні рештки.

3. перен. Який має негативний, розкладницький вплив на кого-, що-небудь; шкідливий, згубний. Бува, як недруг тлінним духом тобі нашепче щось у вухо, — одплюнь, працюй, будуй і рий... Ми сокрушили світ старий! (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 12); Тлінний вплив поганого оточення «дружків»? Від чого ж воно нагноїлося це згубне «оточення», з яких буржуазних скотомогильників набралося трупного яду? (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 11).

4. діал. Виснажений, знесилений; ледве живий. — Чого ви, люди добрі, такі замлілі, захлялі, миршаві, аж тлінні..? — спиталась Богаза (Нечуй-Левицький, III, 1956, 296); — Уступися від мене ти, побожна, най я трохи очі прижмурю. Тобі однако молоти, а я ледве тлінний (Василь Стефаник, Вибр., 1945, 45).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 153.

Ілюстрації

Медіа

YouTube відео, звуки, музика, тощо. (див. Довідка:YouTube, Довідка:Завантаження та розміщення файлів)

Див. також

(Посилання на сторінки цієї Вікі)

Див. Довідка:Стиль

Джерела та література

Див. Довідка:Стиль

Зовнішні посилання

Див. Довідка:Посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]