Гілляка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:16, 19 листопада 2015; Donosenko.is15 (обговорення • внесок)
Гілляка, -ки, ж. Вѣтвь, большая вѣтвь. Нагинай гілляку, доки молода. Ном. № 6007.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГІЛЛЯ́КА, и, жін., розм. Те саме, що гілля. Заревіла престрашенна буря,.. гілляки тріщать, ламаються, падають (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 413); Дужі гілляки в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (Павло Тичина, I, 1957, 240). ♦ На гілляку [почепитися] — повіситися. [Юхим:] Як з таким батьком, то краще на гілляку! (Марко Кропивницький, II, 1958, 45).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 69.
