Дарити

Дарити, -рю, -риш, гл. = Дарувати 1 и 2. ДАРИТИ, дарю, дариш, недок., перех., фольк. Дарувати (у 1,2 знач.). Дарив, дарив з руки перстень — Вона його не взяла (Українські народні ліричні пісні, 1958, 228). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 212.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДАРИТИ, дарю, дариш, недок., перех., фольк. Дарувати (у 1, 2 знач.). Дарив, дарив з руки перстень — Вона його не взяла (Українські народні ліричні пісні, 1958, 228).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 212. ==="Словопедія" === ДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, недок., перех., фольк. Дарувати (у 1,2 знач.). Дарив, дарив з руки перстень — Вона його не взяла (Укр.. лір. пісні, 1958, 228). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 212. Дари́ти, рю́, риш, гл. = Дарувати 1и 2. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 358. ===УКРЛІТ.ORG_Cловник===

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

1 дарити — ДАР|ИТИ (14), Ю, ИТЬ гл. 1.Одаривать, жаловать (кого л.): и присла к неи ц҃рь Гречьскии гл=ѩ. ˫ак(о) много дарихъ тѩ. ЛЛ 1377, 18 (955); да аще хощеть дарити ѿ своѥ˫а части. жену си вѣщную то дарить. достоиною частью. ЗС XIV, 40 об.; и даривъ… …

Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

2 дарити — дарю/, да/риш, недок., перех., фольк. Дарувати (у 1, 2 знач.) …

Український тлумачний словник 3 дарити — дієслово недоконаного виду дарувати фольк …

Орфографічний словник української мови

Ілюстрації