Форс

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Форс, -су, м. = Бута. Фр. (Желех)

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ФОРС, у, чол., розм. Хизування, прагнення похвастати, виставити напоказ що-небудь, вразити чимось (розкошами, одягом, манерами і т. ін.). — Задаються тільки дурні... Можна й без форсу не гірше діло робити.., (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 340); — А ти знаєш, — ревниво нашіптує Левко дружині на вухо, — це не його власна машина. Мені звіздар проговорився. Це він для форсу — довго гроші збирав, а потім напрокат дістав, аби мені памороки забити (Іван Драч, Іду.., 1970, 72); // Гордощі, пиха, чванливість. Тремтить з жаху гетьманський хижий злодій, Прусацький обереш губить лоск і форс, І чує він: гуркочуть першим плином Революційні грози над Берліном (Микола Бажан, Вибр., 1940, 158).

РУпедия Этимологический русскоязычный словарь

род. п. -у, м., также форса ж. "сила, высокомерие, чванство", форсить (Лесков). Из франц. fоrсе "сила", откуда и нем. forsch "лихой, молодцеватый" (подробности см. у Гамильшега (ЕW 430), Клюге-Гетце (170)).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ФОРС, у, ч., розм. Хизування, прагнення похвастати, виставити напоказ що-небудь, вразити чимось (розкошами, одягом, манерами і т. ін.). — Задаються тільки дурні… Можна й без форсу не гірше діло робити… (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 340); —А ти знаєш, — ревниво нашіптує Левко дружині на вухо, — це не його власна машина. Мені звіздар проговорився. Це він для форсу — довго гроші збирав, а потім напрокат дістав, аби мені памороки забити (Драч, Іду… 1970, 72); // Гордощі, пиха, чванливість. Тремтить з жаху гетьманський хижий злодій, Прусацький оберст губить лоск і форс, І чув він: гуркочуть першим плином Революційні грози над Берліном (Бажан, Вибр., 1940, 158).

Притча

[1]

Охотник-хвастун

  Ходил по тайге охотник-хвастун. Идёт, всех задевает, над кем-то посмеётся, перед кем-то похвастает: 
  — И умный я, и красивый я, всё я умею делать! 
  Так расхвастался, что даже запел: 
  Хорошо я охочусь! Ехо-е! 
  Речку перешагну! Ехо-е! 
  Звездочку поймаю! Хорошо! 
  Солнце закрою! Рукою! 
  Разошёлся, никого не замечает, не видит. 
  — Ух-ху, ух-ху! Сколько живу, ни разу не видела нигде такого хвастуна! 
  Поглядел, а на толстом дереве сидит сама мудрая Умкэ-сова и смотрит на охотника. 
  — Эй, старая Умкэ, хоть ты и мудра, но я, однако, умней буду! Посмотри, какая у меня голова, ух! А сколько волос на ней — видно, мыслей много! Да? 
  — Ух-хе-хе! Насмешил ты меня! Глупая твоя голова. Делом надо заниматься, а ты болтаешь попусту! Пока лето-дюгани, надо о зиме-тугэни подумать! Птицы вон на гнёздах сидят, о потомстве думают, а ты? Эх ты, «охотник»! 
  — Однако, какое это дело — на гнёздах сидеть? Сиди да мечтай! 
  — Уф-уф, ты попробуй, а мы посмотрим! 
  Сел на гнездо хвастливый охотник. 
  Стали его днём оводы-иргакта кусать, а ночью комары-нанмакта донимать. То дождь мочит его, то жара стоит. Пить, есть хочется, а с гнезда-то не слезть, засмеёт его лесной народ. 
  Сидел, сидел охотник, не выдержал, кричит: 
  — Эй, матушка мудрая Умкэ! Видно, глуп я, как пень сухой! Беру свои слова назад! Всякое дело тяжёлое, однако! 
  С тех пор перестал хвастаться охотник. Всякому делу нужно и терпение, и умение. 
   

источник: Лидия Тарская.Книга

Форс.jpg Форс 1.jpg Форс3.jpg
Фото