Невінчаний

Невінчаний, -а, -е. Невѣнчанный, необвѣнчанный. Це той коваль, що з невінчаною жінкою живе. Лебед. у. НЕВІ́НЧАНИЙ, а, е. Не з'єднаний шлюбом за церковним обрядом; // у знач. ім. невінчані, них, мн. Ті, що не вступили в шлюб за церковним обрядом. Виростають нехрещені Козацькії діти; Кохаються невінчані; Без попа ховають (Тарас Шевченко, I, 1963, 42); // Який одружився без церковного обряду. Тітка Домаха служила там у пана Безобразова робітницею, а потім стала його невінчаною дружиною (Петро Панч, На.. мості, 1965, 20). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 265.

невінчаний — а, е. Не з єднаний шлюбом за церковним обрядом. || у знач. ім. неві/нчані, них, мн. Ті, що не взяли шлюб за церковним обрядом. || Який одружився без церковного обряду … Український тлумачний словник

СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.

невінчаний - прикметник