Гучати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:36, 31 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Гучати, -чу, -чиш, гл. 1) Звучать, шумѣть, гудѣть. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Ном. № 1474. Через гору високую тихий вітер гучить. Гол. IV. 515. Вода гучить. МВ. (О. 1862. ІІІ. 77). Гучить з гармат стріляння людожерне. К. ЦН. 268. 2) Кричать. Вх. Зн. 12. 3) = Сварити. Вх. Зн. 39.
