Ярина

Ярина, -ни, ж. Яровой хлѣбъ, яровые посѣвы, яровое поле. Ішла дівка яриною, ярина леліє. Нп. Ой орав милий у ярині. Чуб. III. 167.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Сходи або посіви ярих культур. За річкою, попід кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 17); В полі густо кущилась ярина, буйно зеленіли озимі (Петро Панч, I, 1956, 591); Зелені сходи ярини купалися в росах (Іван Цюпа, Краяни, 1971, 183). 2. діал. Городина, овочі. [Осел:] Цілий день возив [хазяїн] мною гарбузи, дині, моркву, огірки і всяку ярину з огороду (Іван Франко, IV, 1950, 79).

Словник синонімів

яровина, Г. городина